«Дивлюся з-за куліс і плачу, — каже Олена, дружина Поля Манондіза. — Він виступав на паризькій сцені, а тепер ось у Луцьку співає українською»
«Мій рай — це Україна», — говорить Поль Манондіз, французько-український співак, попоїздивши нашим краєм. Чотири роки тому він одружився на киянці Олені й переїхав в Україну. Нині вивчає нашу мову і допевняється нашого громадянства. Зважаючи на зусилля, з якими це робить, він є справжнішим українцем, ніж декотрі генетичні.
Нещодавно цей закоханий в українську пісню співак виступав у Волинському академічному облмуздрамтеатрі імені Тараса Шевченка. Притаманною французам елегантною безпосередністю і красивим тембром голосу він зачарував і полонив лучанок. Спочатку здавалося, що цей шансоньє — типовий представник стилю Олега Винника, який і «Вовчицю» з його згоди переклав французькою та співає.
Поль усміхається, бо знає, що дехто з українок за квиток Винника віддасть усі гроші, а інші сміятимуться з цього. Співак говорить, що неможливо не поважати Олега Винника хоча б за те, що він є великим трудоголіком. А «Вовчицю» у французькому варіанті Поля багато хто визнає кращою, ніж оригінал.
«Вирушали хлопці та в далечину, кожен з них покинув свою дівчину», — лунає українська народна пісня з французьким акцентом — аж мурашки тілом, і Полеве м’яке «ль» лише додає шарму.
Українські пісні Манондіза значно глибші. Проживши в нашій державі три роки, Поль презентував повністю український альбом «Мій рай» — краще з народних пісень та власних хітів, сповнених патріотичної любові до нашого краю. З ними Поль Манондіз побував у понад 35 містах і містечках України з концертами і мав шалений успіх. «Мені подобається їздити саме по невеликих містах країни ще й тому, що для мене це і спосіб дізнатись про неї якомога більше. Провести такий тур — для мене це великий подарунок долі!» — каже артист.
Поль володіє французькою, англійською та італійською, російською і українською мовами, часом, правда, поєднує їх в одному реченні, та зі сцени щиро за це перепрошує, бо, зізнається, саме вивчає нашу милозвучну. Це в розмовному мовленні він плутає слова, а співає по-українськи бездоганно. Перша ж пісня українською — «Квітка душа» Ніни Матвієнко — далася Полеві нелегко. Потім він із народною артисткою України гастролював, виконуюючи «Квітку душі». Полеві подобається звучання українських народних пісень, а ще — звук бандури, чарівні звуки якої він утілив у фантастичну спільну роботу із B&B Project, і легендарний світовий хіт Джо Дассена в супроводі бандури, баяна й контрабаса і чудового голосу Поля Манондіза звучав фантастично. Поль жартував, що має в Україні все, як усі, і навіть українську тещу. А ще розповів, що потоваришував з Ніною Матвієнко, Тонею й Арсеном Мірзояном та переклав «Джеральдіну» французькою.
А ще він дивовижно виконує французькі хіти. Розмовляє і співає французькою, італійською, англійською, російською, та українській мові надає перевагу. Крім того, Поль має чітку позицію щодо теперішньої трагедії в Україні й не розуміє, чому деякі артисти їздять у Росію під час українсько-російської війни.
Якось в інтерв’ю на «РБК-Україна» він прокоментував статус деяких «аполітичних» артистів: «Насправді шоу-бізнес і політика пов’язані, тому «я поза політикою» — це дуже хитра позиція для артиста. Говорити такі слова немає жодного сенсу. Політика впливає на наше життя щодня! Рішення, які приймаються політиками і главою держави, впливають на всіх нас без винятку. І на артистів, співаків, акторів у тому числі, звичайно. Політика — це не просто якась особистість. Це і податки, і пенсії, і зарплати. Думаю, якщо завтра піднімуть податок на концертні збори, що безпосередньо впливатиме на «аполітичного» артиста, він заговорить про політику того ж дня». Святослава Вакарчука, каже, можна вважати послом української музики в різних країнах, але не президентом.
Поль приїхав в Україну у 2014-му, у час змін, і вважає, що вони сталися, та не всі, співак хоче і сам докладати зусиль до цього. Йому вдається. Принаймні це видно з таких концертів, як у Луцьку, а тисячі користувачів в ютубі залишають подячні відгуки за його українську пісню — надзвичайні «Черемшину», «Небокрай», «Люляй, люляй», «Вирушали хлопці». Пісня «Лелеки» у виконанні француза просто виймає душу, бо таке почути від іноземця, то, знаєте, розчулює: «Будь спокійна, мати Україна, бережуть тебе твої сини. І біду відганяють далеко, Україно, лелеки твої.» Колискова «Люляй-люляй» присвячена всім, хто віддав життя за Україну. Поль виконує її з Анжелікою Рудницькою, а на сольному концерті співав сам, і звучала вона драматично… «Вирушали хлопці та в далечину, кожен з них покинув свою дівчину», — лунає українська народна пісня з французьким акцентом — аж мурашки тілом, і Полеве м’яке «ль» лише додає шарму.
Цю композицію француз присвятив українському оперному співакові Василю Сліпаку, який влітку 2016 загинув від кулі снайпера під час бойових дій на Сході України.
