Личаківський цвинтар ще з XIX століття став місцем прогулянок романтиків та меланхоліків Львова. Відвідавши музей одного разу, ви вислухаєте історії повні трагізму і самовідданої любові, пізнаєте красу буття. Майже всі туристичні маршрути у Львові не оминають своєю увагою Личаківське кладовище, цікаве не тільки похованнями видатних людей свого часу, а й справжніми витворами мистецтва (скульптурами, мавзолеями) і, звичайно, історіями та легендами, що оточують старовинний цвинтар.

Як все починалося?

До середини 18 століття у Львові людей переважно ховали на території, прилеглій до монастирів і церков. Але, керуючись турботою про санітарну безпеку, магістрат наклав заборону на поховання в межах міста. Було виділено 4 території за містом, де містяни проводжали в останню путь померлих родичів. Одним з таких місць став Личаківський цвинтар, єдиний, який існує і по сьогоднішній день.

Велика частина могил не збереглася до наших днів. Цьому сприяло декілька причин:

• Вандали, в спробах поживитися на Личаківському кладовищі, розкривали багато могил, нещадно руйнуючи надгробні плити, розбиваючи прекрасні статуї. Особливий ажіотаж у грабіжників викликала легенда про поховану в золотих черевиках родину польських магнатів.
• Вже до середини 19 століття магістрат закупив каменедробарку, що подрібнювала надгробки недоглянутих могил. Камінці йшли на будівництво воріт, ними засипали алеї.

Краса та історія, що заснули

Після того як був реалізований проект Карла Бауера з прокладання алей та доріжок, Личаківське кладовище перетворилося майже в музей.

Багато склепів, комплексів, скульптур і надгробків є справжніми витворами мистецтва. Повні скорботи скульптури були виконані визнаними українськими, австрійськими та польськими майстрами класицизму: Гартманом Вітвером, Юліаном Марковським, Леонардом Марконі, Антоном і Йоганом Шімзерами, Тадеушем Барончем та іншими. Написи на надгробках українською, російською, польською та німецькою мовами розповідають хто похований на Личаківському цвинтарі.

Багато відомих діячів культури, представників духовенства, політичних і державних діячів знайшли тут свій останній притулок. Екскурсії обов’язково зупиняються біля могил письменника Маркіяна Шашкевича, оперної співачки Соломії Крушельницької, композитора Станіслава Людкевича, Івана Франка, історика Володимира Барвінського. Також тут похований учасник бою під Крутами Ігор Лоський, Герої України генерал Сергій Кульчицький та Василь Сліпак, Герої Небесної Сотні – Юрій Вербицький, Володимир Бойків, Андрій Дигдалович, Богдан Ільків.

Раніше місце на Личаківському кладовищі дозволяли купити собі лише багаті городяни. Володіючи достатнім капіталом, вони могли дозволити собі склепи і мавзолеї, які своєю витонченістю і красою розбурхують уми відвідувачів. Тут можна побачити поруч готичний стиль, бароко і віденський класицизм.

Легенди царства мертвих

Личаківське кладовище оповите ореолом таємниць, як і всі цвинтарі, вік яких обчислюється століттями. Деякі легенди пов’язані з життям похованих тут людей, деякі – з містичними подіями.

Багато квітів туристи приносять на могилу художника Артура Гротгера. Познайомилися Артур Гротгер і Ванда Монне на балу. Після кількох зустрічей народилася взаємна симпатія, яка переросла в любов. Художник, щоб заробити грошей, поїхав до Франції, де помер від туберкульозу.

Ванда змушена була продати свої прикраси і більшу частину спадку, щоб виконати прижиттєве бажання коханого: Антон зізнався одного разу дівчині, що хоче бути похованим на Личаківському цвинтарі. Скульптуру на його надгробку виконав безкоштовно майстер за ескізом Ванди Монне.

Музей зберігає і таємницю Реґіни Маяковської: спляча красуня за життя була актрисою, яка настільки вжилася в роль, що померла на сцені, водночас зі своєю героїнею. Друга версія говорить, що Реґіна прийняла отруту, не в силах витримати зраду коханого. Третя версія розповідає про матір, у якої зупинилося серце після смерті її двох дітей.

Таємниці склепу Ванди і Розалії Замойських, історія про безлику жінку, повір’я про цілющу землю з могили Миколи Чарнецького та багато іншого можна почути від жителів Львова і співробітників музею під час екскурсії Личаківським кладовищем.