1. Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!2. Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.
Святій чернець и научає
Що цар якийсь-то свині пас,
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі.
От бачите, які у нас
Сидять на небі!
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
Чернець вгодований сидить.
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил2) закуряти,
Я в л е н и м и3) піч топити,
А кропилом2) будем, брате,
Нову хату вимітати!
- Багряниця – тканина церковних риз
- Кадило и кропило – предмети церковного богослужіння.
- “Явленими” – мається на увазі «чудотворними іконами».
11. Моя ти любо! Мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам віри без попа
Раби, невольники недужі.
Заснули, мов свиня в калюжі,
В своїй неволі! Мій ти друже,
Моя ти любо! Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі. Збрешуть люди,
І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби його – ми люди.
12.
Гімн черничий
Удар, громе, над тим домом,
Над тим божим, де мремо ми,
Тебе ж, Боже, зневажаєм,
Зневажаючи співаєм:
Алілуя!
Якби не ти, ми б любились,
Кохалися б, та дружились,
Та діточок виростали,
Научали б та співали:
Алілуя!
Одурив ти нас, убогих.
Ми ж, окрадені небоги,
Самі тебе одурили
І, скиглячи, возопили:
Алілуя!
Ти постриг нас у черниці,
А ми собі молодиці…
Та танцюєм, та співаєм,
Співаючи, промовляєм:
Алілуя!
13. Не смійтеся, чужі люде:
Церква-домовина
Розвалиться… а з-під неї
Встане Україна
14. Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине —
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!