Росія в Криму відбирає у дітей українську ідентичність

Кримські діти вже шість років знаходяться під впливом масштабної російської агресивної мілітарі-пропаганди.

Українська ідентичність у Криму була не в моді й до окупації. Шкіл українських було мало, однак вони були. Після окупації ситуація різко змінилася. Фактично, тепер українськомовних шкіл на півострові немає. Вони всі знищені. В одній зі шкіл Сімферополя, в якій працювали українські класи, тепер виховують кадетів ополчення. Бути українцем у Криму не тільки складно, а ще й небезпечно. Всі ми пам’ятаємо обшуки і тиск на активістів Українського культурного центру, затримання за селфі у вишиванках і сфальсифіковану кримінальну справу за прапор на даху будівлі. А тепер зусилля окупантів спрямовані проти наших дітей. Які народилися в Україні і, згідно з Конвенцією про права дитини, мають повне право на вираження та збереження своєї української ідентичності.

Діти — жертви воєнного злочину

Кримські діти вже шість років перебувають під впливом масштабної російської агресивної мілітарі-пропаганди. Частина таких дій потрапляє під визначення воєнного злочину і порушує права дитини.

Керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник роз’яснює, які саме міжнародні норми порушує в цьому випадку РФ.

“Стаття 51 Женевської конвенції “Про захист цивільного населення під час війни” гласить, що на окупованій території забороняється пропаганда служби в армії держави-окупанта. Понад те, згодом багатьох дітей після досягнення ними 18-річного віку призивають у російську армію. Отже, ми маємо всі підстави говорити про воєнний злочин Росії”.

Командующий ЧФ РФ Игорь Осипов вручает крымским школьникам значки юнармейцев

Командувач ЧФ РФ Ігор Осипов вручає кримським школярам значки юнармійців. Ялта, жовтень 2019.

Стаття 38 Конвенції про права дитини, яку Росія ратифікувала 23 серпня 1993 року, зобов’язує державу-окупанта поважати норми міжнародного гуманітарного права, що стосуються її у випадку збройних конфліктів, і забезпечувати їх дотримання.

Фактично, влада РФ шостий рік поспіль грубо й системно порушує ці норми. Вся система шкільної освіти, починаючи з навчальних програм, у тій чи іншій формі пропагує службу в російській армії та “ценности русского мира”, що позбавляє дітей можливості виявляти українську ідентичність або вільно вибирати свою ідентичність. Таким чином, це стосується збереження та розвитку індивідуальності дитини, про що говорить і Конвенція про права дитини”, — заявляє правозахисниця.

Мета — зміна ідентичності

Цю стратегію закріплено і в указах окупаційної влади Криму.

Так, 18 грудня 2014 року вийшов “указ глави Республіки Крим № 522-У “Про затвердження Концепції патріотичного та духовно-морального виховання населення в Республіці Крим”.

Одне із завдань Концепції — формування у кримських дітей засад російської громадянської ідентичності. Інше завдання — “удосконалення військово-патріотичного виховання та підвищення мотивації до військової служби, одержання громадянами Республіки Крим початкових знань у сфері оборони та навчання основ військової служби”.

Підконтрольні керівництву Росії міністерства, відомства, громадські організації та медіа вже п’ять років успішно втілюють у життя ці завдання в Криму.

“Конвенція ООН гласить, що дитина має виховуватися в атмосфері миру, терпимості та дружби між усіма народами, етнічними, національними та релігійними групами. Однак у Криму для дітей створюється зовсім інша атмосфера”, — пояснює Ольга Скрипник.

“Це політика деперсоналізації особистості та підготовка молоді до незаконного, згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, призову в армію країни-окупанта. Зазвичай ворогом, за російськими навчальними програмами й освітніми заходами, є або Україна, або західні держави, а Українська держава розглядається в підручниках як нібито частина “великої Росії”, — вважає вона.

Полювання на свідомість дітей

Проблема зі зміною національної ідентичності українських дітей у Криму лежить не тільки в юридичній площині, а й у психологічній. Окупаційна влада своїми діями впливає на свідомість дітей.

Психолінгвістка, кандидатка психологічних наук Юлія Крилова-Грек вважає, що в дітей, які стали жертвами такої пропаганди, практично не залишається вибору.

“З одного боку — батьки, які підтримують усе, що відбувається, з іншого — школа з нав’язливим одностороннім вихованням. Ситуація особливо драматична, коли йдеться про дитячі будинки. Якщо в першому випадку є бодай надія на розсудливих дорослих, то тут альтернативи немає. У принципі, діти просто не бачать іншого боку медалі, їм ні з чим порівняти життя на окупованій території. Мимоволі вони стають частиною цього світу, що, в остаточному підсумку, змінює їхню свідомість і формує ставлення до життя”, — каже вчена.

Сироти під прицілом

Один із прикладів такої роботи з дітьми-сиротами — запуск у Криму програми “Юнармія. Наставництво”. Цей проєкт розрахований на вихованців інтернатів, із якими працюють керівники Юнармії, масштабно втягуючи їх у мілітаризований спосіб життя.

Юнармия. Наставничество

Крымпатриотцентр

Вихованці Лозовської спеціальної школи-інтернату беруть участь у заході проєкту «Юнармія. Наставництво»

Юлія Крилова-Грек упевнена, що в дітей-сиріт, які беруть участь у програмі, шанси засвоїти альтернативний погляд на світ зводяться до нуля.

“Стосовно дітей-сиріт, яким не вистачає сім’ї, в якій вони могли б відчути підтримку та поділитися своїми переживаннями, система наставництва від держави може стати додатковим важелем впливу на несформовану психіку. І якщо людина, котра приходить до дітей як наставник, — педагог досить талановитий, аби привернути до себе дитину і стати для неї авторитетом, тоді її думка матиме велике значення, що робить дітей апріорі веденими”.

Телебачення як зброя

Важливу роль у формуванні особистості також відіграє телебачення. Американська академія педіатрії (ААР) експериментально довела, що телебачення не просто впливає, воно формує поведінку дітей та їхнє ставлення до життя.

Ситуація зі свободою слова в Криму не сприяє розвиткові критичного мислення маленьких кримчан. Як свідчать моніторинги Кримської правозахисної групи, на півострові постійно блокують українські сайти, радіостанції та деякі супутникові телеканали.

В таких умовах у Криму не припиняються масована атака на свідомість і створення певних стереотипів, — вважає психолінгвіст.

“Батьки, школа, дитячий садок, кінофільми — все спрямоване на те, щоб сформувати певне ставлення, певний тип поведінки та картину світу. І, звісно, потім дуже важко буде навчити цих людей критично мислити, бачити альтернативи. Як багато дідусів і бабусь досі скучають за Сталіним і СРСР, так, можливо, і в котрогось відсотка цих дітей залишатиметься ностальгія, пов’язана з великою войовничою Росією.

Причини ностальгії дуже прості й зрозумілі: спогади дитинства, переважно позитивні, створюють картину спогадів, єдину з навколишнім світом. У дитячих садках, школах ідея переваги “русского мира” формується через гру, що є кращою формою засвоєння інформації й асоціюватиметься з позитивними переживаннями, пов’язаними саме з войовничо-патріотичним напіврадянським світом. Тому дуже висока ймовірність, що цей світ і стане тим місцем, де ці люди звикнуть почуватися добре та комфортно”, — каже Юлія Крилова-Грек.

Пионеры на митинге в Севастополе

скриншот видео

Піонери на мітингу в Севастополі, жовтень 2019 р.

З погляду психології, дитина довірливіша, ніж дорослий, у неї менше досвіду, — роз’ясняє вчена.

“У дитини до підліткового віку ще не сформовані абстрактні поняття. Її психіка набагато пластичніша, її свідомістю набагато легше маніпулювати й керувати. І це — одна з причин того, чому дитину до 15 років не слід залучати в жодні воєнізовані організації. На жаль, усі ці нехороші речі робляться за згодою батьків. У ситуації, коли батьки мають протилежну російській пропаганді точку зору і якось пояснюють її дітям, у дитини набагато менше шансів стати маленьким мілітаризованим гвинтиком великого імперського механізму. У ситуації, коли батьки є частиною цього світу, в їхніх дітей дуже малі шанси вирватися з цього інформаційно-пропагандистського кола”, — пояснює Юлія Крилова-Грек.

Церква і мілітаризація

Ще один спосіб впливу на незміцнілі уми кримських дітей — залучення священиків у процес зміни ідентичності. Наприклад, кадети козачих класів у Криму приймають присягу з участю священників російської православної церкви.

Кадет школы-гимназии №10 им. Э.Покровского

Кадет школи-гімназії №10 ім. Е.Покровського приймає присягу в каплиці преподобного Серафима Саровського

При цьому в тексті присяги козачків Сімферопольської гімназії №10 є слова клятви вірності Росії. У свідомості цих дітей їхня релігія й російська ідентичність таким чином пов’язуються воєдино.

Ще один спосіб прив’язки військової пропаганди РФ до релігії — прославляння російського адмірала Ушакова як святого російської православної церкви. Російський флотоводець канонізований РПЦ у 2001 році. Відтоді йому поклоняються парафіяни цієї церкви. Російська пропаганда використовує зазначений прийом, у тому числі, й для прославляння російської армії, називаючи Ушакова родоначальником Чорноморського флоту РФ.

Симферопольские кадеты и ополченцы у гроба с мощами Федора Ушакова

QHA (Агентство Крымские новости)

Сімферопольські кадети й ополченці біля гробу з мощами Федора Ушакова. Севастополь, серпень 2016 року

 “Якщо дитина з віруючої сім’ї, тоді йдеться теж про авторитет, тільки в релігійному світі. І якщо їй сказали, наприклад, що російський адмірал Ушаков святий, то в дитини не буде приводів у цьому сумніватися”, — каже вчена.

Варіанти захисту

Пошук альтернативних точок зору

Тим часом Юлія Крилова-Грек вважає, що коли пропаганди стає надто багато і проявляється різниця між тим, що кажуть, та тим, що є насправді, — відбувається пересичення неправдивою інформацією і починаються сумніви. У результаті, діти, подорослішавши, бачитимуть цю різницю і, перебуваючи у стані когнітивного дисонансу, намагатимуться самі розібратися в ситуації, шукатимуть альтернативні джерела отримання інформації.

На сьогодні таким джерелом для дітей залишається Інтернет, який поки що важко контролювати.

Юридичний аспект

Збір фактів та доказів порушень — дуже важлива й необхідна робота, якою нині займаються правозахисні організації та правоохоронні органи України.

“Кримська правозахисна група разом із прокуратурою АРК готує повідомлення в Міжнародний кримінальний суд (МКС). В Офіс прокурора МКС будуть передані задокументовані факти порушень норм міжнародного гуманітарного права, пов’язані з пропагандою серед дітей служби в армії РФ. Крім того, ми готуємо для відповідних інституцій ООН інформацію про порушення прав дітей внаслідок мілітаризації суспільного життя на півострові”, — каже Ольга Скрипник.

Медіаграмотність

Важливо формувати в дітей засади медіаграмотності. Стежити за тим, який контент діти дивляться, читають і слухають.

“На жаль, наразі навіть деякі дорослі не в змозі адекватно оцінювати інформацію. Цьому сприяє психологічний момент. У людини є така особливість, що коли в неї вже сформувалися певні переконання, то вона намагається знаходити таку інформацію, яка підтверджує ці переконання. І тому, можливо, вона навіть не захоче читати або сприймати всерйоз те, що суперечить її переконанням. Наприклад, в Американській академії педіатрії вважають, що один із ефективних способів захисту дітей від впливу телебачення — проведення з батьками роботи з медіаграмотності.

Якщо говорити про те, що може зробити Україна для виправлення ситуації, то тут треба подумати про форми подачі інформації дітям у Криму. Наприклад, це може бути інтернет-канал з відео про життя в розвинених країнах або історії з життя, у тому числі й із жителями України, мультфільми, в яких барвисто показані особливості української культури, історичні огляди. Інформація має подаватися в пізнавальній або гральній формі, оскільки новинний формат дітям буде не дуже цікавий”, — рекомендує вчена.

Джерело: dt.ua
Росія в Криму відбирає у дітей українську ідентичність
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть "Ctrl+Enter"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: