Різні тексти, спільні мелодії: пісні польських легіоністів та українських січових стрільців

Воєнні пісні періоду Першої світової відображають важливі культурні та суспільно-політичні процеси на польсько-українському пограниччі. Національні проекти обох народів на території Східної Галичини ставали взаємовиключними. Отож про що співали поляки й українці понад сто років тому?

У 1908 році Австро-Угорщина завойовує Боснію, посилюється напруження між Росією та Австрією, особливо під час Балканської війни 1912–1913 років. Поляки, прагнучи використати політичну ситуацію для створення власної держави, організовують різні молодіжні й парамілітарні гуртки. Розвивається й реорганізовується діяльність польського гімнастичного товариства  «Sokół», перший осередок якого постав у Львові ще 1867 року, у 1908 році у Львові з’являються «Drużyny Bartoszowe» — організація, яка мала займатися військовою підготовкою польської молоді, а у кінці 1910 року у Кракові постає гімнастично-спортове товариство «Strzelec».

Нові форми організації військового і патріотичного вишколу швидко перейняли й українці. Це був час, коли, як влучно висловився Іван Франко, «нові сили перли наперед», коли «жива сила ідей» формувала нову свідомість галичан.

Відтак з’являються українські молодіжні організації «Січ» (1900), згодом «Сокіл» та скаутська організація «Пласт» (1910), що мала служити патріотичному вихованню галицьких гімназистів і школярів. Назву останньої, за порадою Івана Боберського, впровадив молодий педагог, майбутній організатор летунського (авіаційного) відділу Української Галицької Армії, Петро Франко (1890–1941), син Івана Франка. Ця старе козацьке слово недвозначно пов’язувало виховання юнаків і дівчат з українською військовою традицією («пластунами» іменували себе вартові кубанських козаків). Найактивніші члени «Пласту» стали згодом відомими старшинами Українських Січових Стрільців (УСС): Василь Кучабський (1895–1945) — історик та публіцист, військова і громадська діячка Олена Степанів (1892–1963) — майбутня очільниця жіночої чоти УСС, Іван Чмола (1892–1939) — автор вправ для пластунів на зразок військової муштри, та Петро Франко. Роль «Січей», «Соколів», «Пласту» в масовій організації українців важко переоцінити.

У такій атмосфері зародилися і перші українські парамілітарні товариства «Січових Стрільців» (1913), активні члени якого стали ідейним ядром Легіону Українських Cічових Cтрільців (1914–1918). В цьому середовищі і постала стрілецька пісня.

Дослідник Адам Ролінський зазначає, що серед польських легіоністів було близько 40 відстотків інтелігенції, тоді як в інших польських військових формаціях відсоток освічених бійців такого числа не сягав. Те саме можна сказати і про українських січових стрільців: серед них відсоток молодих людей з доброю освітою також був доволі високий.

Старшини УСС: Софія Ґалечко, Теодор Мамчур, Зенон Носковський, Павло Семирозум, Роман Дудинський та чех Здіславський. Джерело: Вікіпедія

Старшини УСС: Софія Ґалечко, Теодор Мамчур, Зенон Носковський, Павло Семирозум, Роман Дудинський та чех Здіславський. Джерело: Вікіпедія

Репертуар

Реєстр українських стрілецьких пісень охоплює понад 200 творів літературного і фольклорного походження. (У збірнику «Стрілецькі пісні» зафіксовано 164 тексти, з яких 83 пісні авторські.)

За часом виникнення та ідейно-змістовими ознаками обидва пісенні пласти подібні, оскільки пов’язані з появою польських та українських військових формацій, які діяли в роки Першої світової війни (1914–1918).

Українські стрілецькі пісні з’являлися переважно у середовищі січових стрільців (воїнів Легіону Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії, Січових Стрільців, стрілецьких бригад об’єднаних армій УГА-УНР) та органічно ввійшли до фольклорного репертуару сільського й міського населення у повоєнний час.

Натомість до антології Адама Ролінського (A gdy na wojenkę szli ojczyźnie służyć: Pieśni i piosenki żołnierskie z lat 1914-1918. Wyd. II. Kraków 1996) включено 235 текстів (30 відсотків анонімних), відібраних із 500, які упорядник віднайшов у понад 200 співаниках. Подібним є і середовище творення польських легіоністських пісень, тобто середовище легіоністів та учасників польських молодіжних і парамілітарних організацій.

Тренування відділу польського Добровільного Жіночого Легіону в околицях Львова, 1919. Фото: Muzeum Wojska Polskiego

Тренування відділу польського Добровільного Жіночого Легіону в околицях Львова, 1919. Фото: Muzeum Wojska Polskiego

Що домінує: форма чи зміст?

Дослідники зазначають, що легіонерські пісні хоч нерідко мали невдатну або ж цілком графоманську форму, стали однак піснями-символами, піснями звитяги, документами здобуття й утримання незалежності.

Подібні дискусії про рівень і життєздатність стрілецької пісні відбувалися і в українському середовищі. Скажімо, ще у 1930-х роках в середовищі молодого покоління українських письменників та вчених поширюється певний скепсис щодо цих творів, які на той час мали неабияке поширення, головно через організацію «Просвіта», що влаштовувала концерти з обов’язковим виконанням стрілецьких пісень в обробках відомих композиторів Богдана Вахнянина, Михайла Гайворонського, Ярослава Ярославенка та ін.

Скажімо, поет Богдан-Ігор Антонич(1909–1937) вважав їх застарілими — про це читаємо у його статті, надрукованій у польському журналі «Sygnały» (1934, №3-4).

Багато в чому він мав рацію, однак з огляду на виникнення у наступне десятиліття численних повстанських адаптацій стрілецьких пісень та їх живе суспільне побутування важко погодитись із тодішнім твердженням Антонича, що творці цих пісень (Роман Купчинський, Лев Лепкий, Василь Бобинський та ін.) «передчасно відспівали свою пісню».

Штурмова бригада Українських Січових Стрільців. Джерело: Вікіпедія

Штурмова бригада Українських Січових Стрільців. Джерело: Вікіпедія

На Схід

Поширенню стрілецької пісні сприяла співдія бойових загонів армії УНР (Української Народної Республіки) та реорганізованих частин УСС, УГА, які влітку 1919 року брали участь у війні проти більшовиків. Коментар у збірнику «Сурма»називає найпопулярніші народні пісні того періоду: «Ϊдуть, їдуть чорноморці», «Шумить, гуде дібровонька», «А хто хоче війну знати», «Курилася доріженька», «Стоїть явір над водою»та інші. Вони вирізняються чітким ритмічним малюнком, що сприяло виконанню в поході. Для запозичень не було обмежень. Стрільці залучали до свого повсякденного репертуару улюблені народні пісні з різних етнографічних регіонів України. Деколи, залежно від воєнної дислокації, послуговувалися місцевими популярними польськими, німецькими, угорськими, чеськими, російськими мелодіями або піснями жартівливого, ліричного змісту.

«Стихія народного жарту і дотепу»є джерелом привабливості багатьох стрілецьких пісень. Складається враження, що автори свої музично-словесні малюнки створили на основі тематично подібних шаржів і анекдотів, якими рясніли сторінки сатирично-гумористичних часописів «Самопал» і «Самохотник».

З теки стрілецьких карикатур Осипа Куриласа. Джерело: photo-lviv.in.ua

З теки стрілецьких карикатур Осипа Куриласа. Джерело: photo-lviv.in.ua

Такою, до прикладу, є похідна стрілецька пісня Левка Лепкого «Бо війна війною», написана в гумористично-іронічному ключі. У ній ідеться про четаря 7-ї сотні УСС Івана Цяпку (1884–1920). Цяпка, колишній студент права Віденського університету, син незаможних селян зі села Хишевичі Рудківського повіту (тепер Самбірського району Львівської області), прославився талантом творити гумористичні оповідання, об’єктом яких часто ставав сам. Стрілецькі анекдоти часто представляли кумедні ситуації із цим реальним і водночас міфологізованим стрільцем-жартівником.

Жартівлива інтонаційна домінанта пісні особливо помітна тоді, коли зіставити її із польською легіонерською «Hej, jadą strzelcy» того ж часу виникнення, в якій героєм-провідником виступає Юзеф Пілсудський (1867–1935).

Польський марш має аналогічну стилістичну фігуру, та у ньому немає гумористичної нотки, наявної в українській пісні. Порівняймо:

Na samym przedzie

Piłsudski jedzie,

Hej strzelcy, hej strzelcy, hej strzelcy są.

Za nim ułany,

Jedzie kochany,

Ułany, ułany, ułany są.

У Льва Лепкого:

Попереду Цяпка – «вісьта вйо»,

Під ним шпак дрімає – «гайта вйо».

А як гляне, серце в дівчат в’яне,

А як гляне, серце в’яне, страх збирає.

А позаду сотник – «вісьта вйо»,

Руками махає – «гайта вйо».

Чи далеко славний город Київ,

Чи далеко город Київ, всіх питає.

Запозичення і поширення

Фольклоризація і значне суспільне поширення воєнних пісень характерні для українських і польських жовнірських пісень Першої світової.

8fc45a9b75a64328500107556ffb02ff.jpg
Обкладинка збірника «Стрілецькі пісні» в упорядкуванні Оксани Кузьменко (Львів 2005)

Адам Ролінський зокрема зазначає:

Жоден народний зрив не вніс у польську традицію стільки жовнірських пісень, які функціонують до сьогоднішнього дня… і відомі усім полякам.

Саме завдяки глибокому вкоріненню у родинну традицію ці пісні перебули період заборон та цензури.

Порівняно з ними українські стрілецькі, можливо, поступаються кількістю, та напевно виграють, коли йдеться про їх фольклорне поширення, яке інспірувало наступну потужну хвилю усної народної творчості — український повстанський фольклор 1940-1960-х років.

Сусідство обох народів сприяло активному процесу взаємообміну ідеями, образами та мелодіями, тим-то польські легіоністи й українські січові стрільці могли співати пісні на ті самі мелодії.

Наприклад, відомо про значне поширення вже під час Другої світової війни у середовищі польських партизан (і не тільки) перекладу («паратексту») української стрілецької пісні «Їхав стрілець на війноньку».

Польський варіант має назву «Ruszył partyzant do boju». Ця пісня збереглася серед польських переселенців зі села Стара Гута Бучацького повіту на Тернопільщині, які опинилися на заході Польщі — там її у 1970-х роках записав професор Михайло Лесів.

Ще одним прикладом запозичень служить польська пісня «Przybyli ułani pod okienko», яка виконується на мелодію української весільної пісні «Чиє ж то полечко незоране» з Лемківщини.

Пісня «Чиє ж то полечко незоране» була доволі популярна серед лемків, про що свідчить її перше місце в еміграційному виданні фольклорного збірника Йосафата Дзьобка, який ще наприкінці ХІХ століття у пошуках кращої долі виїхав до Канади.

Польсько-українські зв’язки виявляють також інші анонімні пісні з часу Першої світової війни «Boli serce, czasem boli, raz, dwa, trzy» та «Ciężkie losy legionera, raz, dwa, trzy».

Адам Ролінський стверджує, що другу пісню співали на «румунську народну» мелодію 1917 року у Зеґжі.

Дещо раніше, у березні 1916 року, у львівській газеті «Діло» член Боєвої Управи УСС Іван Боберський у статті «Стрілецькі пісні і труби» подає фрагмент тексту пісні «Гей ви, хлопці молодії, раз, два, три».Український марш має схожу ритмо-композиційну структуру, схожа  й історія запозиченої мелодії.

За версією Боберського, текст уклали січові стрільці з ініціативи сотника УСС Клима Гутковського під час переїзду леґіону УСС у вересні 1914 року зі Стрия на Закарпаття. Попри важку дорогу, сповнені оптимізму стрільці гуртом «докидували стрічки і з того вийшла стрілецька пісня про “сотника як сметану”»:

Попереду сотник їде, раз, два, три…

Він до пекла з нами піде, раз, два, три.

Бо він хлопець як сметана, має рангу капітана,

Раз, два, раз, два, раз, два, три.

Широко зазвучала пісня пізніше. У «Співанику УСС» (Відень, 1918) вказано, що мелодія «угорська». Примітку пояснив музикознавець Василь Витвицький, який вважав, що саме тоді, у 1914 році на Закарпатті, до стрілецьких пісень проникли «мадярські» мотиви.

Що ж, навіть якщо нині годі визначити походження і шляхи поширення кожної військової пісні періоду Першої світової, незаперечним фактом є те, що і поляки й українці черпали із тих самих джерел, коли йдеться про мелодії.

Попри конкуренційність (а часто взаємовиключність) політичних проектів поляків та українців у Східній Галичині, взаємним запозиченням сприяв спільний суспільно-історичний контекст та роль і значення військових формацій Першої світової війни для історичної пам’яті обох народів.

Тепер, коли минуло сто років від тих подій, нам варто уважно послухати ті пісні — і зробити висновки.

Джерела

  • A gdy na wojenkę szli ojczyźnie służyć: Pieśni i piosenki żołnierskie z lat 1914-1918: Antologia / Opracował A. Roliński. Wyd. II. Kraków 1996
  • LesióM. Folklor pogranicza polsko-ukraińskiego // Literatura ludowa i literatura chłopska. Lublin 1977
  • Jak to na wojence ładnie…: Pieśni żołnierski i legionowe 1914-1919 / Zebrał F.Barański. Lwów-Warszawa [b.r.]
  • Kloch Z. Poezja pierwszej wojny: tradycja i konwencje. Wrocław: Wyd-wo PAN, 1986
  • Сурма: Збірник воєнних пісень. Львів-Київ: Червона Калина, 1922
  • Федорів Р. Чотири поети з Коша Січових Стрільців // Жовтень, 1989, №5
  • Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво: Визвольна ідея і збройний чин. Нью-Йорк 1956
  • Леник В. Українська організована молодь (молодечі організації до 1914 р.)
  • Бачинський Л. Переднє слово: історія Пласту // Співаник 58 пісень з нотами / Зібрав Б.Дуб. Ужгород: Друк. тов-во «УНІО», 1928
  • Сімович В. «Урбанізуємось» (?) Про культуру народної пісні // Назустріч. Львів, 1934, ч.8
  • Антонич І.-Б. Поезія по цей бік барикад (пер. з польської М. Ільницького) // Дзвін. 1990, №5
  • Шкрумеляк Ю. Слідами пісні УСС // Вістник Спілки визволення України. Відень, 1916
  • Стрілецькі пісні (збірник). Упоряд. О. Кузьменко. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005
  • Кузьменко О.Стрілецька пісенність: фольклоризм, фольклоризація, фольклорність. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2009
Джерело: Culture
Різні тексти, спільні мелодії: пісні польських легіоністів та українських січових стрільців
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть "Ctrl+Enter"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: