10 жовтня 1932 року почалося затоплення Дніпрових порогів. Це стало однією з найдраматичніших сторінок з історії нашого села Волоське. Під водою опинилася вся стара історична частина села. Було затоплено 315 домоволодінь. Для порівняння – зараз їх у Волоському близько 700. Мешканців домівок, що розташовувалися на затоплених вулицях, відселяли у степ: у Новоолександрівку (колишні Волоські хутори), у Лікнеп і Дніпровське (засновані волохами) та інші населені пункти. Затоплення села внаслідок будівництва ДніпроГЕСу змінило весь культурно-економічний ландшафт села. Колишній центр села опинився під водою разом з місцем, де стояла стара Преображенська церква, побудована коштом волохів-переселенців. Це – її останнє фото, вже з розібраним дахом.
З цегли розібраної церкви у двохстах метрах збудували середню школу, яка стоїть і досі.
