Старі сімейні фото: куди вони зникають з альбомів і хто їх купує?
Старі сімейні фотографії, які діти та онуки отримують у спадок, можуть мати різну долю. Деякі з них десятиліттями зберігаються вдома, а інші опиняються в соціальних мережах, на маркет-плейсах чи навіть на інтернет-аукціонах. Цікаво те, що часто це відбувається без згоди власників фото.
Яким же чином фото потрапляють у чужі руки? Шляхів багато: зі смітників, з пунктів приймання макулатури, від людей, які приносять світлини на “блошині” ринки, а також від перекупників, які цілеспрямовано збирають старі фото.
Знавці кажуть, що у більшості випадків такі фото не мають ніякої цінності. Їх скуповують за 10 гривень за кілограм, а то й взагалі забирають безкоштовно. То чому ж на них є попит? Чому їх продають і купують?
Ми вирішили дослідити шлях старих фото з сімейних альбомів і виявили багато несподіваного.
Фото з горища та від перекупників
Нещодавно в одній з фейсбук-груп, де оцінюють і продають старі речі, з’явився пост з пропозицією купити старі фотографії 50-80 років минулого століття. На фотографіях – портрети, колективні фото, люди на роботі, з дітьми. Цілком типові зображення, які можна знайти в будь-якому сімейному альбомі.
Публікація викликала бурхливі дискусії. Дехто дорікав авторці за те, що вона виставляє на продаж особисті речі, тим більше, коли йдеться про фото з домів, зруйнованих російською армією. Інші ж захищали її намір “зберегти минуле”, а не викидати фото на смітник.
“Я не знаю людей на цих фото. Ці фотографії я знайшла на горищі будинку, де жили три мої бабусі, – пояснила свою позицію авторка публікації, Людмила з Черкащини. – Викидати чи спалювати їх шкода. Тому я хочу дати їм нове життя, можливо, хтось їх колекціонує або хоче придбати для музею”.
Однак, як зазначають фахівці, такі купи фотографій зазвичай не мають жодної цінності.
Чому ж тоді люди купують ці фото?
Колекціонер старих світлин Києва
Ігор Потабачний, колекціонер старих фотографій Києва, на власному досвіді переконався, що серед купи фото, які викидають на смітник, віддають або продають за безцінь перекупникам, лише близько 5% мають якусь цінність.
“Приїжджаю я до чоловіка, який скуповує такі фото, а він каже: “Сьогодні в мене п’ять великих пакетів фотографій. Рийся, може щось зацікавить”, – розповідає Ігор. З 20 кілограмів фотографій я знаходжу чотири, які мають якусь цінність. Так, на них якісь люди. Але не вони мене цікавлять”.
Наприклад, на одному з фотографій, де люди купаються на пляжі Труханового острова, колекціонер розгледів будівлю, якої на тому місці вже немає. Ця фотографія поповнила його колекцію про старий Київ.
Ще одна цікава знахідка – фото, куплене на “блошиному” ринку біля метро Почайна за 5 гривень. На ньому жінка з дитиною фотографується на фоні реставрації Києво-Печерської Лаври.
Колекціонери також “полюють” за фотографіями на онлайн-маркетплейсах, де часто можна знайти зображення з сімейних архівів. Один з найпопулярніших – Violity, де будь-хто може виставити на продаж будь-що і запропонувати будь-яку стартову ціну.
Цінності у родинних альбомах
Старі сімейні фото цікавлять лише дуже вузьке коло людей, передусім колекціонерів. У Києві їх налічується не більше десяти. Кожен з них шукає щось своє.
Ігор Потабачний, наприклад, колекціонує фотографії старого Києва. Інші ж вивчають сімейні фото, цікавлячись композиційними прийомами майстрів 18-19 століть. Дехто досліджує історію кабінетного портрета, який наприкінці 19 століття вважався вершиною фотомистецтва.
Одним з таких майстрів був Франц Мезер. Наприкінці 19 – початку 20 століття він мав фотоательє на Хрещатику, через яке “пройшли” три покоління киян. Окрім того, Мезер є одним з перших фотографів Києва, завдяки якому ми можемо бачити, як виглядало місто у ті часи.
Цінність сімейних фотографій
Вважається, що за своє життя Франц Мезер надрукував 1,5 млн фотографій, тому не дивно, що його роботи часто трапляються серед сімейних фото киян.
Для декого сімейні фото стали неоціненним джерелом вивчення моди минулого століття.
Перед війною історикиня моди Зоя Звиняцьківська за підтримки Українського культурного фонду започаткувала проєкт “Родинний альбом”. Його метою було зібрати старі фото, які б допомогли уявити, як одягалися українці у 20 столітті.
Люди надіслали понад 100 фотографій, більшість з яких датуються періодом після 50-х років.
Скільки коштують старі фотографії?
Вартість фото з сімейного альбому залежить від багатьох факторів. Ігор Потабачний, наприклад, розповідає, що був готовий йти на торги за фото одного з перших фотографів Києва, яке побачив на інтернет-аукціоні. Вважалося, що портрета цього майстра не існує, тому продавець просив за нього лише 100 гривень, хоча для колекціонера чи музею воно мало б неоціненну цінність. На жаль, Ігор не встиг купити це фото, його випередили інші покупці.
На онлайн-маркетплейсах ціни на сімейні фото зазвичай коливаються від декількох десятків до декількох сотень гривень, якщо фотографія має хоч якусь цінність. Торги часто починаються з однієї гривні, але в деяких випадках ціна може зрости в тисячі разів.
Як розповідає менеджер платформи Violity Юлія Гуріненко, останнім часом найбільшим попитом користуються старі фото воєнної тематики, особливо української, а також фото, пов’язані з українськими етнічними мотивами.
Наприклад, фото офіцера УНР було продано на Violity за понад 45 тис. гривень. На світовому ринку, як зазначають фахівці платформи, найбільше цінуються фотороботи відомих майстрів, так само як і художні картини.
“Основний тренд – це авторська фотографія. Чим відоміший фотограф, тим дорожчі його знімки”, – пояснюють фахівці Violity.
Хоча в Україні авторська фотографія не настільки популярна, як на світовому ринку, інтерес до неї як до виду мистецтва поступово зростає.
