«Яремчук: незрівнянний світ краси» – це зворушлива кінострічка, присвячена життю легендарного українського співака Назарія Яремчука, творця таких хітів як «Червона рута», «Стожари» та «Родина, родина».
Фільм вже встиг підкорити серця глядачів і протримався в прокаті три тижні, зібравши понад 6 мільйонів гривень. Це справді вражаючий результат для українського кіно, особливо для документального жанру.
Назарій Яремчук – це справжня легенда української естради, його називають першою українською попзіркою. Фільм, що розкриває маловідомі сторінки його життя, викликав неабиякий інтерес у глядачів.
На тлі повномасштабної війни інтерес до української культури значно зріс. І цей фільм став чудовою нагодою для молодого покоління відкрити для себе феномен української естради 70-х років.
Звідки назва фільму “Незрівнянний світ краси”?
Назва фільму про Назарія Яремчука є прямою алюзією на одну з його найвідоміших пісень – “Незрівнянний світ краси”, яка з’явилася у 1971 році. Ця пісня стала своєрідним гімном цілої епохи і втілила в собі романтику та мрійливість юності.
Як зазначає режисер стрічки Артем Григорян в інтерв’ю ВВС Україна, цей фільм – це не просто біографічна розповідь про одного співака, а радше спроба осягнути дух цілої епохи української музики 70-х-80-х років. Через історію життя Назарія Яремчука ми маємо змогу зазирнути за лаштунки того часу, відчути атмосферу, яка панувала в українській культурі.
Важливу роль у формуванні творчого шляху Яремчука відіграв будинок культури у місті Вижниця Чернівецької області. Саме сюди у 60-ті роки з’їжджалася молодь з усієї Буковини та Львівщини, щоб послухати музику і потанцювати. У Вижниці у 1966 році з’явився вокально інструментальний ансамбль “Смерічка”, який став кузнею талантів для багатьох українських музикантів.
Засновник “Смерічки” Левко Дутківський зіграв значну роль у житті Яремчука. Саме Дутківський запросив молодого співака до ансамблю, розгледівши в ньому великий талант. У фільмі багато уваги приділено саме цій історії, а також дружбі Яремчука з Володимиром Івасюком. Разом вони створили справжній феномен української музики, який досі надихає нові покоління.
Особливе місце в фільмі займає розповідь про легендарний виступ Яремчука та Івасюка на “Пісні року 1971” у москві. Саме після виконання пісні “Червона рута” на цій масштабній сцені про них дізнався увесь СРСР. Ця подія стала переломною в їхній творчій біографії і принесла їм всесоюзну славу.
Марія Яремчук: спадкоємиця легенди
Ідея створення фільму про Назарія Яремчука належить його доньці Марії. Будучи співачкою сама, вона відчувала гостру потребу відродити інтерес до творчості батька, який десятиліттями недооцінювався. Марія стала не лише продюсером стрічки, а й бережно зберегла сімейний архів, який став безцінним джерелом для фільму.
Марія Яремчук переконана, що її батько був справжньою іконою стилю свого часу. Його образ, манера виконання і звучання відповідали найвищим світовим стандартам. Однак після смерті Назарія, багато артистів почали переспівувати його пісні, часто спрощуючи їх і таким чином принижуючи його творчу спадщину. Це призвело до того, що молоде покоління мало спотворене уявлення про його музику.
Вихід фільму став справжнім проривом. Завдяки стрічці, молодь знову відкрила для себе музику Назарія Яремчука. Його пісні стали вірусними в TikTok, а його ім’я почали згадувати нарівні з іншими легендами української музики. Це свідчить про те, що творчість Яремчука є актуальною і сьогодні.
Робота над фільмом дозволила Марії глибше пізнати свого батька. Завдяки сімейному архіву, вона відкрила для себе багато нового про його життя і творчість. Особливо зворушливими були знайдені відеозаписи, на яких вона, ще зовсім маленька, позує для фото з батьком.
Фільм також розповідає багато цікавих фактів з біографії Назарія Яремчука, про які раніше мало хто знав. Наприклад, про його талановитих батьків, між якими була велика різниця у віці, а також про його дитинство в інтернаті. Мало хто знає, що Назарій був пізньою дитиною і його батькові на момент його народження було вже 64 роки. А його старший брат по батьку був учасником українського підпілля і емігрував до Канади. Зустріч з братом відбулася лише у 1990-х роках.
Конфлікти в легендарному ансамблі “Смерічка”
ВІА “Смерічка” з Вижниці був одним із найяскравіших музичних колективів свого часу. Їхні гастролі охоплювали величезні території Радянського Союзу, а солісти Назарій Яремчук і Василь Зінкевич користувалися шаленою популярністю. Однак, за блискучою сценою крилася не завжди безхмарна атмосфера.
У фільмі про Назарія Яремчука згадується про непрості стосунки між учасниками ансамблю. Свари, примирення, розходи і повернення – все це було невід’ємною частиною історії “Смерічки”. Особливо гострою була ситуація з відходом Василя Зінкевича у 1975 році. Він вирішив розпочати сольну кар’єру в ансамблі “Світязь”.
Валерій Громцев, директор ВІА “Світязь”, у своїх спогадах зазначає, що дует Яремчука і Зінкевича був безпрецедентним явищем для радянської естради, але між музикантами існували певні розбіжності. Саме тому він погодився взяти Василя до себе.
Режисер фільму Артем Григорян зазначає, що конфлікти в музичних колективах – явище досить поширене, особливо коли мова йде про популярних виконавців. Слава, визнання, шанувальники – все це створює певний тиск і може призводити до непорозумінь.
Проте, Григорян підкреслює, що в період найбільшої популярності “Смерічки” Яремчук і Зінкевич були, перш за все, колективом. Їхній дует був нерозривним і приносив радість мільйонам слухачів. Звісно, існує багато чуток про суперництво між ними, але в щоденниках Назарія Яремчука немає жодних згадок про конфлікти з Василем Зінкевичем.
Яремчук, ШІ та інтимні деталі з щоденників
Фільм про Назарія Яремчука став справжнім сюрпризом для шанувальників його творчості. Одним із найцікавіших аспектів стрічки є використання особистих щоденників співака. Завдяки їм глядачі отримали унікальну можливість зазирнути у внутрішній світ легендарного виконавця, дізнатися про його думки про Радянський Союз, долю українців та особисте життя.
У фільмі звучать фрагменти з щоденників, де Яремчук зізнається в своїх почуттях, розповідає про зустрічі з жінками. Наприклад, у одному з таких фрагментів він пише: “Зараз без 12 хвилин третя ночі. Були щойно Н. В. і С. Дзвонила Л., випрошувала зустрітися, але мої правила не дозволяють мені нічого, крім дружніх зв’язків”. Ці інтимні деталі життя співака роблять його ще більш близьким і зрозумілим для сучасного глядача.
Для того, щоб передати атмосферу і емоції, автори фільму використали сучасні технології. Зокрема, для озвучення щоденників був задіяний штучний інтелект. Комп’ютерна програма змогла відтворити голос Назарія Яремчука з максимальною точністю, дозволивши глядачеві почути його голос так, ніби він говорить прямо з екрану. Це стало можливим завдяки великій кількості аудіоматеріалів, які були використані як зразок для навчання ШІ.
Відсутність ключових фігур у фільмі про Яремчука
Фільм про Назарія Яремчука зібрав велику кількість спогадів від друзів і колег співака, проте в ньому відсутні два ключових персонажа: Василь Зінкевич та Софія Ротару.
Василь Зінкевич, який багато років співав у дуеті з Яремчуком у ВІА “Смерічка”, спочатку погодився взяти участь у зйомках. Однак, незважаючи на неодноразові спроби зняти інтерв’ю, він постійно переносив зустріч, яка так і не відбулася. Режисер Артем Григорян зазначає, що хоча Зінкевич і ділився спогадами телефоном, його відсутність у фільмі залишається загадкою.
Іншою відсутньою фігурою є Софія Ротару. Разом з Яремчуком і Зінкевичем вона брала участь у культовому мюзиклі “Червона рута” і була однією з перших виконавців пісень Володимира Івасюка. Незважаючи на запрошення, співачка відмовилася від зйомок, не пояснивши причину свого рішення.
Режисер фільму зазначає, що серед його героїв є різні думки щодо стосунків між Яремчуком і Ротару. Деякі стверджують, що вони були лише колегами, а інші, навпаки, говорять про більш теплі відносини. Однак, достовірно підтвердити або спростувати ці чутки неможливо.
Відсутність таких значущих фігур, як Василь Зінкевич і Софія Ротару, безумовно, є певним недоліком фільму. Їхні спогади могли б додати картині ще більше глибини і повноти. Проте, незважаючи на це, фільм залишається цінним джерелом інформації про життя і творчість Назарія Яремчука.
