Багато страв, які ми звикли вважати традиційно українськими, насправді мають іноземне походження. Євген Клопотенко пропонує по-новому поглянути на звичні назви та повернутися до автентичних українських слів.
Візьмемо, наприклад, слово “котлета”. “Котлета” – “côtelette”, що означає “рубати” з французької. Тому, за словами Клопотенка, правильно казати не “котлета”, а “січеник”. Адже котлету не ріжуть, а січуть.
Інший приклад – “пюре”. Це слово також є запозиченням. В українській мові є свій чудовий відповідник – “товчанка”. Картоплю для пюре ж не ріжуть, а товчуть. До речі, в англійській мові також використовується схожа логіка: mashed potato – “товчена картопля”.
Читайте також: як правильно казати добрий ранок чи доброго ранку
“Батон” – ще одне цікаве слово. У світі такого хліба не існувало, поки він не з’явився в Радянському Союзі. Сама назва “батон” означає “палиця”. А французьке слово “battonet” означає “маленькі палички” – саме так нарізають овочі для деяких страв.
Навіть слово “соус” має свої відповідники в українській мові. Ми можемо називати його “підливою” або “підбиванкою”. Адже соус – це рідка приправа до різних страв, і зовсім не обов’язково використовувати для цього запозичене слово.
“Ось така українська мова, – підсумовує Клопотенко. – Ми маємо все своє, але чомусь використовуємо не своє. Змінюймо назви страв!”
Він закликає нас шанувати свою мову та повертатися до її коріння, адже в ній є влучні та милозвучні відповідники для багатьох “імпортних” кулінарних термінів.
