28 квітня 1947-ого польський комуністичний режим розпочав операцію “Вісла”
За три місяці на захід та північ Польщі із етнічних українських територій було виселено понад 140 тисяч українців.
Як це відбувалося?
Польські військові оточували населений пункт, згідно списків на виселення, населенню оголошували про негайний переїзд. На збір речей давали від півгодини до чотирьох годин.
Акція застала населення цілковито непідготовленим та дезорієнтованим, люди до останнього часу працювали у полях. Як йшлося у звітах сил громадської безпеки Польщі “це вдалося завдяки добре дотриманій військовій таємниці”.
Далі людей під збройним конвоєм зганяли у збірні пункти, звідки товарними вагонами везли до пунктів переадресації, далі до повітових залізничних станцій. І лише потім розвозили по селах. В одному вагоні повинні були перевозити дві сім’ї із їхнім майном, однак насправді так не було.
Відомо, що наприклад, в Сяноці в 31 вагоні розмістили крім 897 осіб ще 24 коней, 120 корів, 45 кіз, 7 телят і 2 лошат. Відстань від збірного до розподільчого пункту тривала від 20 до 30 днів. І в пункті переадресації теж доводилось чекати до 20 днів, аж поки люди могли потрапити хоч до якихось домівок.
В один населений пункт не селили більше п’яти українських родин, аби пришвидшити асиміляцію. Українцям було заборонено залишати нове місце проживання і вони були позбавлені прав на колишнє господарство та майно.
Міжнародна правова кваліфікація визначає такі дії польського комуністичного режиму як злочин проти людяності та етнічну чистку.