2 вересня 1831 року – дата, яку варто запам’ятати всім любителям української літератури. Саме цього дня побачила світ перша частина «Вечорів на хуторі біля Диканьки» – твору, який миттєво підкорив читачів і став візитною карткою молодого та талановитого Миколи Гоголя.
Ця подія була справжнім проривом у літературному світі того часу. Щоб вшанувати пам’ять цього знакового дня, ми вирішили трохи більше розповісти вам про самого письменника та його знаменитий твір. Поринемо разом у світ української класики та дізнаємося кілька цікавих фактів, які, можливо, вас здивують.
Біографія Миколи Гоголя
Микола Гоголь, який народився на мальовничій Полтавщині, завжди плекав у серці любов до рідного краю та його самобутньої культури. Ця любов знайшла своє яскраве втілення у збірці повістей “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, де письменник з великою теплотою та майстерністю змалював українські традиції, обряди та народні вірування.
Цікаво, що під час роботи над цією збіркою, перебуваючи далеко від рідної землі, у санкт-петербурзі, Гоголь активно листувався зі своєю родиною, яка проживала в Україні. Він ніби намагався через їхні оповіді зануритися у світ дитинства, відчути атмосферу українського села. У листах до матері він просив детально описати, як в Україні святкують Різдво, які страви готують, які пісні співають. Його цікавили найменші деталі традиційного одягу: у що одягалися молодята на весіллях, які прикраси носили дівчата.
Читайте також: детальна біографія Миколи Гоголя. Як Гоголь з Міцкевичем висміювали росіян?
Не менш цікавили Гоголя і давні обряди. Він просив сестер надіслати йому тексти колядок, розповісти про звичаї святкування Івана Купала, поділитися народними легендами та переказами. Все це допомагало йому створити неповторну атмосферу “Вечорів на хуторі поблизу Диканьки”.
Першу частину збірки Гоголь завершив у 1831 році, перебуваючи в Павловську, де працював учителем. Книга мала великий успіх у читачів, що надихнуло письменника продовжувати роботу. У наступних листах до рідних він просив надсилати йому предмети народного побуту та елементи одягу, щоб ще глибше пізнати український фольклор. Вивчаючи праці з етнографії, лінгвістики, народної медицини та навіть чаклунства, Гоголь зібрав багатий матеріал для другої частини “Вечорів…”, яка була опублікована в 1832 році.
Таким чином, завдяки сімейним спогадам, листуванню з рідними та глибокому вивченню української культури, Миколі Гоголю вдалося створити унікальний твір, який і сьогодні захоплює читачів своєю поетичністю, гумором та глибоким знанням народного життя.
“Вечори на хуторі поблизу Диканьки” і самокритика Гоголя
Хоча “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” здобули величезну популярність серед читачів, сам Гоголь, відомий своєю вимогливістю до себе, не вважав цю збірку вершиною своєї творчості. Він навіть зазначав, що першу частину, на його думку, “слід було б вилучити”. Мабуть, письменник з часом побачив у ранніх творах певні недоліки, які не відповідали його зрілому стилю. Або ж його невдоволення було пов’язане з тим, що “Вечори…” сприймалися переважно як збірка гумористичних оповідань, тоді як Гоголь прагнув до більш серйозних та глибоких тем.
До першої частини “Вечорів…” увійшли такі яскраві та неповторні твори, як “Сорочинський ярмарок” з його колоритними персонажами та святковою атмосферою, “Вечір напередодні Івана Купала” з містичною історією кохання та давніми обрядами, “Майська ніч, або Утоплена” з романтичним сюжетом та народними легендами, а також “Пропала грамота” з її комічними пригодами та фольклорними мотивами.
Друга частина збірки теж вражає різноманітністю сюжетів та образів. Тут і казкова “Ніч перед Різдвом” з польотом коваля Вакули до петербурга, і “Страшна помста” з її трагічною історією про боротьбу добра і зла, і гумористична повість “Іван Федорович Шпонька і його тітонька” про життя українського поміщика, і загадкове “Зачароване місце” з народними віруваннями та таємницями.
10 цікавих фактів про Миколу Гоголя:
Микола Гоголь, відомий своїми літературними шедеврами, був людиною з багатьма цікавими та несподіваними гранями. Хоча ми знаємо його під прізвищем Гоголь, насправді його справжнє прізвище було Яновський. Протягом життя він використовував ще сім псевдонімів, ніби намагаючись сховати свою справжню особистість за літературними масками.
Не тільки талант письменника вирізняв Гоголя. Він був людиною різносторонніх захоплень. Сестри Гоголя могли похвалитися не лише талановитим братом, а й особистим кравцем та рукодільником – Микола сам кроїв їм сукні та в’язав на спицях! А ще він був справжнім гурманом і майстерно готував галушки, чим тішив і себе, і друзів. До речі, свій улюблений напій з рому та козячого молока він жартома називав “гоголь-моголь”.
Зовнішність також відігравала важливу роль у житті письменника. Гоголь дуже комплексував через свій довгий ніс і навіть просив художників змінювати його форму на портретах. Через це його обличчя на різних картинах виглядає по-різному. Цікаво, що у коханні Гоголь був досить сором’язливим. Він лише раз наважився зробити пропозицію руки і серця Анні Вільєгорській, але отримав відмову.
Незважаючи на зовнішню стриманість, Гоголь мав свої маленькі слабкості. Він був неймовірним ласуном і постійно носив з собою шматочки рафінаду, через що його долоні часто були липкими. Одяг його також мало хвилював – після смерті письменника його речі являли собою купу зношеного одягу. Взагалі, матеріальні блага не надто цікавили Гоголя. Весь його спадок оцінили у менш ніж 44 рублі, що виглядає мізерно, враховуючи його щедрі пожертви на благодійність.
Останні дні життя Гоголя оповиті таємницею. За дев’ять днів до смерті він спалив усі свої рукописи, включаючи другий том “Мертвих душ”, і провів ніч у сльозах та молитві. Можливо, на цей вчинок вплинули його численні фобії: страх грози, втрати свідомості, поховання заживо та смерті. Через ці страхи він часто спав на дивані, а не в ліжку, і навіть вдавав, що спить у ліжку, аби не бентежити служницю.
Як бачимо, Микола Гоголь був не лише геніальним письменником, а й складною та суперечливою особистістю з багатьма прихованими від сторонніх очей гранями.
