Тарас Григорович Шевченко – це не просто ім’я, відоме кожному українцю. Це – багатогранний талант, який об’єднав у собі геніального письменника, поета, художника, філософа та мислителя. Його творчість є невід’ємною частиною української культури, а його внесок у її розвиток важко переоцінити.
Шевченкові твори – це не просто літературні шедеври. Це – глибокі роздуми про життя, суспільство, історію, любов і свободу. Його слова надихали й продовжують надихати покоління українців, об’єднуючи їх у прагненні до незалежності та самоідентифікації.
Читайте також: найкращі вірші Павла Тичини
А цитати Тараса Шевченка – це справжні перлини мудрості, які не втрачають своєї актуальності й донині. Саме тому ми і підготували для вас підбірку найкращих цитат Шевченка про Україну.
30 цитат Тараса Шевченка про Україну
- Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!
- В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
- Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з м*ск*лями.
- Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.
- Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
- Нема на світі України, Немає другого Дніпра.
- А ти, моя Україно, Безталанна вдово.
- Не одцуравсь того слова, Що мати співала, Як малого повивала.
- А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму.
- Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле.
- Ми серцем голі догола!
- Наш-бо селянин, двигаючи на собі почесний тягар вікових національних обов’язків і бувши фактично спадкоємцем періодично відмираючої шляхти, – є, може, найбільшим аристократом серед селянства Європи.
- Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать – і мовчать.
- Світ, бачся, широкий, Та нема де прихилитись В світі одиноким.
- Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі…
- Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
- Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.
- Благо тобі, друже-брате, як є в тебе хата. Благо тобі, як у хаті є з ким розмовляти. Хоч дитина немовляща, і воно вгадає твої думи веселії…
- Жить би, жить, хвалити Бога, кохатися в дітях, так же ні…
- Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!..
- Якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя.
- І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає — Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують.
- У нас воля виростала, Дніпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась! Кров’ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах.
- І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі.
- Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!
- Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго-довго кров степами текла-червоніла…
- Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.
- О Господи! Дай мені хоч глянуть на народ отой убитий, на тую Украйну!
- Холоне серце, як згадаю, що не в Україні поховають, що не в Украйні буду жить, людей і Господа любить.
