Історія плакату “Вінниця”: черговий радянський злочин

Влітку 1943 року у Вінниці відбулися розкопини на місці масового народовбиства 1936-39 рр. З безіменних масових могил було викопано майже 10 тисяч трупів жертв комуномосковського терору. Значну частину могил було приховано в традиційний совєтський спосіб: на місці поховання влаштовано… “парк культури і відпочинку”.
Всі розкопані місця оглянула та видала свою оцінку міжнародна судово-лікарська комісія. Тоді ж рідні замордованих сталінцями людей склали свої свідчення перед комісією, що керувала розкопинами.
З відступом німецької армії і поворотом до Вінниці більшовиків у березні 1944 року трагедія… повторилася: цим разом до вже спорожених могил вкинено нові жертви – тих, хто шукав своїх замородованих комуністами рідних і свідчив під час розкопин 1943 року… Розстрілом керував совєтський комісар Рапапорт:
“… Дня 20-го березня 1944-го р. совєтська армія знову зайняла місто Вінницю. 23-го березня того ж року оголошено, що всі мешканці міста мають перейти спеціяльну перевірку і мають прибути з пашпортами до міського парку. Зібралося кілька тисяч переляканих людей. Було чимало заплаканих жінок, що передчували нове лихо. Нарешті під’їхало авто і в ньому кілька чоловіків у формі МВД. Комісар Рапапорт, показуючи на порожні ями, що залишилися після видобуття з них тисячів трупів розстріляних в 1937-1938 рр., запитав: “Що тут сталося?” Нарід мовчав. Рапапорт запитав вдруге: “Мовчите, зрадники батьківщини! Розповідайте прислужники німецької пропаганди, хто з вас находив тут своїх родичів?” Таких сміливих, хто зразу наразився б на смертельну небезпеку, не знайшлося. Тоді комісар наказав війську оточити натовп і сам від’їхав до міста. Цілий день люди провели у молитві і в страшному напруженні, очікуючи нового лиха. Перед вечером комісар нарешті повернувся з довгим списком. Він викликав по прізвищах здебільшого жінок. Біля сто душ вийшли на той виклик. Ці нещасні, що колись відшукували тут в цих ямах своїх рідних і близьких, тепер самі стали на краю могил. Комісар викликав загін автоматчиків і подав команду: “По ворогах революції та зрадниках батьківщини – вогонь!” Люди, обливаючися кров’ю, падали в страшенні ями, що стали вдруге могилами нещасних українських жертв нового совєтського народовбивства. Тих, що залишились, під вартою і багнетами погнали проти ночі по Літинському шляху: “Маєте на фронті спокутувати свою провину перед батьківщиною” – промовив комісар. Більшість з тих вінничан загинули майже без зброї під німецьким нищівним вогнем біля Держані, Летичева, Межибожа і Кам’янця Подільського…”

Джерело: enigma.ua
Історія плакату “Вінниця”: черговий радянський злочин
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть "Ctrl+Enter"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: