Амфора, аналоги якої важко знайти, пишно оздоблений акінак, прикраси – археологи представили знахідки, що претендують стати головним археологічним відкриттям року в Україні. Це результат роботи експедиції, яка працювала на могильнику Мамай-гора. В ній брали участь студенти та викладачі історичного факультету Запорізького національного університету, школярі та волонтери. Що вдалося виявити археологам і які нові сторінки вітчизняної історії відкривають ці знахідки, розповів керівник експедиції Геннадій Тощев.
Фактично археологічні еспедиції проводять вже 32-й рік на Мамай-горі – з 1988 року тут ведуться рятівні розкопки. Кожен рік Мамай-гора дає історикам які-небудь сюрпризи.
Як і позаминулого року, так і цього року була можливість під час розкопок використовувати важку техніку.
Цього літа велися роботи на західній ділянці Мамай-гори, керувала ними Світлана Андрух. Завдяки її спостережливості був виявлений невеличкий курганчик. Фактично це не курганчик, а пляма, яка тільки кольором відрізнялася від довколишньої поверхні. Там було виявлено два поховання і рів, який їх оточував.
У рові – який виявився кордоном між світом живих та мертвих – були знайдені залишки тризни. Це уламки кісток тварин, яких їли під час поминок. А в центрі рову було два поховання. Одне було велике – 2 на 2,5 з лишком метрів, пограбоване вщент вже в давнину. Знайшли лише вістря стріли з бронзи.
Друге, яке було поруч – «супровідне» – залишилося із якихось причин поза межами уваги грабіжників. Вони, найімовірніше, навіть і не підозрювали про його наявність.
Як встановили вже антропологи, у цьому похованні був похований юнак 18–20 років. Можливо, це був зброєносець, якого і поховали разом з людиною, що мала високий соціальний статус.
Поховання супроводжувалося значною кількістю інвентарю. Перш за все, це військове обладнання – акінак (короткий меч скіфів – ред.) пишно оздоблений, набір стріл з бронзи і кістки, бойова сокира, оздоблений ніж з кістяним руків’ям, точильний брусок поруч з вістрями стріл. Також були псалії – частини кінської вуздечки.
Були ц прикраси, як це не дивно: ліворуч і праворуч від черепа лежали підвіски й намистинки.
У цьому похованні знайдено і копита коней – вони лежали поруч з небіжчиком.
І що дивно – була зроблена начебто ніша, в яку була поставлена амфора. Ось ця амфора є найбільшою загадкою і ставить багато питань перед дослідниками, зокрема керамологами, тими, хто вивчає античну кераміку. Вона сіроглиняна, має пласке дно і, виходячи з аналогів, які ми шукаємо, може датуватися десь серединою VI – другою половиною VI сторіччя до н.е.
А справа в тому, що значна частина усіх скіфських поховань на Мамай-горі, а їх там понад 390, датується переважно IV сторіччям до н.е.
Це час кургану Солохи, це час кургану Чортомлик, Товстої могили й інших (найбільш відомі кургани, в яких знайдено поховання царських скіфів, що супроводжувалися багатим інвентарем – ред.).
Така знахідка дає можливість опустити нижню межу освоєння цієї території скіфами до VI сторіччя до н.е. І це головне, що дає цей поховальний комплекс.
Поки що найбільшу загадку має амфора. Історики з інших країн деякою мірою у ступорі, бо хронологічні межі амфори коливаються.
А сіроглиняних амфор, на відміну від амфор червоного кольору чи оранжевого, дуже і дуже обмаль. Тут ще величезна робота попереду для вивчення амфори та інших знахідок.
Ця знахідка дає можливість змінити уявлення про хронологічні межі проживання скіфів на території України, і зробити висновки відносно часу проникнення скіфів на територію Нижнього Подніпров’я.
Унікальність Мамай-гори в тому, що це височина, що домінує над довколишньою місцевістю. У свій час вона також домінувала над Великим Лугом, а зараз над Каховським водосховищем. Воно, як і інші – Київське, Кременчуцьке – ще не встоялось у своїх берегах. Як наслідок, руйнується берегова смуга, знищується все, що там є, починаючи від пам’яток археології і закінчуючи сучасним селами. Питання про укріплення берега не стояло і не стоїть, бо це величезні кошти.
Починаючи з доби неоліту, ця височина, Мамай-гора, була місцем для поховання. Перші поховання, найбільш ранні, належать до доби неоліту, до VI тисячоліття до н.е. Пізніше тут з’являються інші кочові племена, поховальний обряд, яких пов’язується вже з курганом, і з доби енеоліту починають рости насипи різних розмірів.
Тут представлені пам’ятки різних археологічних культур – усіх кочових племен, які походили через цю територію Північного Причорномор’я.
Племена енеоліту, епохи бронзи – ямної культури, катакомбної, бабинської, зрубної культури, пізніше – новочеркаського типу, який ми пов’язуємо з кіммерійцями.
Різкий бурхливий ріст кількості поховань відбувається під час перебування тут скіфів – більш ніж 390 скіфських поховань, що робить скіфський могильник Мамай-Гора найбільшим у степовому Причорномор’ї від Дунаю й до Дону безпосередньо. В цьому вже унікальність пам’ятки. Пізніше на цьому місці роблять свої поховання сармати, половці, постполовці, ногайці.
З одного боку, Мамай-гора є найбільшим поховальним комплексом, тут представлені племена, які проходили або проживали на цій території. Таким чином, є можливість побудувати вертикальну хронологічну колонку. Це відкриває нові можливості для з’ясування всіх нюансів життя народів, що тут жили. Перш за все, поховального обряду, господарчої діяльності, культурної діяльності, їхніх ідеологічних уявлень тощо.
На Мамай-Горі здійснювали поховання упродовж 7 тисяч років.
Аналогом Мамай-гори є величезний могильник Картал (на території Одеської області – ред.) на Дунаї, який досліджує Одеський археологічний музей на чолі з Ігорем Вікторовичем Бруяко.
Але там наявний стик різних цивілізацій – західних, безпосередньо землеробських, і східних, кочових. А на Мамай-горі інша ситуація: тут ми спостерігаємо послідовну зміну кочового чи напівкочового населення на цій території.
Проводилася велика робота для дослідження берегової лінії, що руйнується. Там була велика кількість пам’яток, що були на грані зникнення. Від поховань лишалась третина або половинка, взагалі декілька кісточок.
Зараз поступово розширюється сфера археологічної діяльності, використовується сучасна техніка, зокрема квадрокоптер.
Гуглівська, космічна зйомка дає можливість розшукувати нові об’єкти. 99% від усіх об’єктів фактично зараз не видно на поверхні – вони вже знівелювалися повністю, але історики їх знаходять і отримують новий матеріал.
Одного разу, коли спустили воду з Каховського водосховища, то дослідники побачили, що дно всіяно кістками. Це наслідок руйнації стародавніх пам’яток.
Цього року залучити техніку вдалося завдяки фонду «Мамай-гора», який було організовано нашими колишніми вихованцями, зокрема Олександром Децюрою, Миколой Наружним, Кариною Фурсою, Сергієм Телюпою, Андрієм Тощевим.
Був організований збір коштів по всій Україні, за кордоном для оренди важкої техніки. Як наслідок цього, знімалася велика площа, і кількість добового матеріалу різко збільшилася. Чудові знахідки були зроблені минулого року і цього. Досліджувалися головним чином пам’ятки скіфського часу і доби середньовіччя – ногайські.
Працювали запорізькі студенти – ті, хто проходив археологічну практику вперше в житті, і ті, хто приїжджав 10-й, 20-й рік, у своїх вихідні, у свою відпустку. Останній час все більше і більше зі своїми дітьми приїжджають на Мамай-гору. Діти теж по можливості, хто більш-менш дорослий, надають ту чи іншу допомогу.
Брали участь у дослідженнях школярі, зокрема «Січового колегіуму», що більш ніж 10 років співпрацюють із нами, і волонтери. Цього року були волонтери з Києва, Маріуполя, Харкова, Запоріжжя, Дніпра.
