Відновлення української автономії: Перший Універсал Центральної Ради
10 червня 1917 року стало знаковою датою в історії України. Саме цього дня Центральна Рада, очолювана Михайлом Грушевським, ухвалила свій Перший Універсал. Цей документ проголосив відновлення української автономії, перерваної ще за часів гетьмана Івана Мазепи.
Цьому історичному кроку передували тривалі й напружені переговори. Наприкінці травня того ж року Центральна Рада відрядила делегацію до Петрограду, аби узгодити з Тимчасовим урядом питання українізації всіх сфер життя – армії, державних установ, освіти тощо. Українські політики сподівалися отримати чітку й позитивну відповідь на питання автономії України.
Однак делегація повернулася з порожніми руками. У Петрограді українці не знайшли розуміння. російський Тимчасовий уряд продовжував ігнорувати прагнення українського народу до самовизначення.
Київська газета “Нова Рада” висловила розчарування з приводу невдачі переговорів. У статті від 13 червня було зазначено, що українські політики сподівалися на зміну позиції російського уряду, але їхні надії не справдилися. Газета підкреслила, що українське питання є надзвичайно важливим і потребує негайного вирішення, адже ігнорування його інтересів може призвести до дестабілізації ситуації в країні.
Одразу після того, як українська делегація зіштовхнулася з відсутністю підтримки в Петрограді, Центральна Рада вирішила діяти самостійно. 10 червня 1917 року в Києві було проголошено Перший Універсал, який став знаковим документом в історії України. У ньому проголошувалася автономія України в складі росії, але водночас наголошувалося на праві українського народу самостійно вирішувати свої внутрішні справи.
Цей історичний документ було урочисто оголошено Володимиром Винниченком на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді, що проходив у Троїцькому народному домі. Оголошення Універсалу супроводжувалося бурхливими оваціями присутніх. Після цього Михайло Грушевський звернувся до делегатів з закликом підтримати рішення Центральної Ради.
На честь цієї події в Києві відбувся військовий парад, а потім учасники з’їзду, військові та громадяни рушили Хрещатиком до Софійської площі, де відбувся молебень і повторне урочисте оголошення Універсалу. Емоції того дня були неймовірними. Як писав репортер газети “Киевлянин”, Михайла Грушевського підняли на руки і понесли, а натовп зі співами рушив за ним.
Текст Першого Універсалу
“Нова Рада” першою серед газет оприлюднила повний текст Першого Універсалу, розмістивши його на своїй першій шпальті вівторка, 13 червня. Редакція газети прокоментувала цю подію як закономірний результат подій останніх днів, зокрема, негативної відповіді Тимчасового уряду на українські домагання.
У Петрограді реакція на проголошення Універсалу була вкрай негативною. Провідні російські газети, такі як “Речь”, “Новое Время”, “День” та “Биржевые Ведомости”, різко критикували цей крок, звинувачуючи українців у підриві єдності росії та закликаючи до жорстких дій проти українських “притязань”.
Однак, як згадував Володимир Винниченко, Тимчасовий уряд не наважився на силове вирішення конфлікту, оскільки розумів, що це може призвести до дестабілізації ситуації на фронті та в тилу. Українські військові частини могли б підтримати Центральну Раду, а більшість населення України виступила б на її захист.
Наприкінці червня до Києва прибула делегація російського уряду на чолі з міністрами закордонних справ та пошти й телеграфу. Трохи згодом приїхав і Олександр Керенський, який обіймав кілька ключових посад у Тимчасовому уряді. Їхня мета полягала в тому, щоб знайти компромісне рішення українського питання.
Переговори між представниками Центральної Ради та Тимчасового уряду
Переговори між представниками Центральної Ради та Тимчасового уряду тривали протягом трьох днів у приміщенні Педагогічного музею, де засідала Рада. З українського боку в переговорах брали участь Михайло Грушевський, Володимир Винниченко та Симон Петлюра. За спогадами Винниченка, переговори проходили в атмосфері недовіри та взаємних підозр, оскільки обидві сторони мали за собою багатий досвід конфліктів та політичних інтриг.
Пізно ввечері 30 червня сторони нарешті досягли згоди та підписали угоду. Згідно з її умовами, Тимчасовий уряд визнавав автономію України, але водночас вимагав від Центральної Ради припинити будь-які дії щодо розширення автономії до скликання всеросійських установчих зборів. Саме ці збори мали остаточно вирішити питання про майбутній державний устрій росії, включно з місцем України в ньому.
Вже через три дні, 3 липня, Володимир Винниченко отримав телеграму з Петрограду, в якій повідомлялося про те, що Тимчасовий уряд схвалив укладену угоду. Як з’ясувалося згодом, голосування в уряді було дуже бурхливим і супроводжувалося гострими дискусіями. Ухвалення угоди з Україною призвело до серйозної політичної кризи в Петрограді, спричинило відставки низки високопосадовців та формування нового складу уряду.
Незважаючи на компроміси, українській стороні вдалося досягти значних успіхів. Центральна Рада отримала визнання свого виконавчого органу – Генерального секретаріату, який фактично виконував функції уряду. Петроград також погодився на розробку проекту національно-політичного статусу України, однак за умови його затвердження всеросійськими установчими зборами.
Єдиним пунктом, щодо якого сторони не змогли досягти згоди, було питання українізації армії. Тимчасовий уряд наполягав на збереженні єдиного військового командування, побоюючись, що українізація армії підірве єдність фронту під час Першої світової війни.
Незважаючи на цей компроміс, головне було досягнуто: Україна фактично отримала автономію, якої була позбавлена понад 200 років. росія була змушена визнати це нове політичне становище України. Проголошення Першого Універсалу стало першим кроком на шляху до проголошення державної незалежності України.
