На Афоні, в одному з легендарних монастирів, було здійснено унікальне відкриття: знайдено стародруки та рукописи українського походження. Ці документи є справжнім скарбом для істориків, оскільки вони проливають нове світло на життя козацької України та містять деталі біографії гетьмана Івана Мазепи, які раніше були невідомими.
Знайдені матеріали підтверджують важливу роль Київської митрополії в православному світі. До того, як її було анексовано московським патріархатом у XVII столітті, Київська митрополія була одним з ключових центрів православ’я.
Про це відкриття та його значення для української історії розповів у інтерв’ю BBC український дослідник Сергій Шумило. Він зазначив, що знахідка провокує нові питання та відкриває нові горизонти для історичних дискусій.
Унікальність та важливість цього відкриття підтвердили також два співрозмовники BBC з вищих церковних кіл України.
Як рукописи допомагають знайти дружину Мазепи
Українська експедиція, що досліджувала книгосховище одного з афонських монастирів, зробила сенсаційне відкриття. Серед численних книг було виявлено справжні перлини української книжкової спадщини. Мова йде про три примірники Острозької Біблії 1581 року – першого повного друкованого видання Святого Письма церковнослов’янською мовою, 144 київських стародруки XVIII століття, переважно з Києво-Печерської лаври, та 20 рідкісних видань Київської Митрополії XVI-XVII століть.
Острозька Біблія є одним із найвизначніших здобутків української культури. Всього у світі відомо близько 350 збережених примірників цього видання. Відкриття ще трьох екземплярів значно розширює наші знання про поширення та вплив цього шедевру друкарського мистецтва.
За словами Сергія Шумила, кандидата історичних наук, доктора теології та директора Міжнародного інституту афонської спадщини, записи на полях стародруків свідчать про те, що вони належали українським афонським ченцям кінця XVII – початку XVIII століття. Це відкриває нові можливості для дослідження релігійного та культурного життя українців того часу.
“Це унікальне явище, коли така велика кількість українських стародруків зосереджена в одному місці”, – наголошує історик, підкреслюючи масштаб знахідки. За його словами, аналізуючи кількість старих книг, які потрапили на Афон, можна відстежувати періоди розквіту та занепаду українського книговидання. Чим менше книг друкували, тим менше їх потрапляло за кордон. Зокрема, занепад книговидання співпадає з періодом підкорення козацької держави російською імперією.
Окрім стародруків, в афонському монастирі було виявлено ще один цінний артефакт – рукопис XVII-XVIII століть із записами українських гетьманів, які здійснювали пожертви на користь афонських монастирів. Цей рукопис є справжньою скарбницею інформації про родинні зв’язки козацької старшини, зокрема гетьманів Івана Самойловича, Івана Мазепи, Данила Апостола, Івана Скоропадського та полковників Леонтія і Павла Полуботків.
Особливий інтерес викликає запис про Івана Мазепу. Відразу після імені гетьмана згадуються імена Марії, а потім його батьків – Стефана і Магдалини. Історик Сергій Шумило висуває припущення, що Марія – це ім’я дружини Мазепи. Це відкриття суперечить поширеній версії про те, що дружиною гетьмана була старша за нього удова Ганна Фридрикевич, оскільки в афонському списку імені Ганни немає.
Як українські книжки потрапили на Афон
Гора Афон, автономна чернеча республіка, протягом століть була найважливішим центром православного чернецтва у світі. Особливо тісні зв’язки вона мала з Київською митрополією у XVII-XVIII століттях, незважаючи на перепідпорядкування Києва москві у 1686 році.
Ченці з Афону часто відвідували Київ та інші українські міста, зокрема Запорозьку Січ. Натомість українці також подорожували на Святу Гору, створюючи там власні монастирі. Досить часто ченцями в цих обителях ставали колишні запорозькі козаки, про що свідчить лист Паїсія Величковського до кошового отамана Петра Калнишевського.
Оскільки українські міста були центрами книгодрукування, то саме звідси – з Києва, Львова, Чернігова – на Афон потрапляло багато стародруків. Ці книги були затребувані не лише в українських монастирях, а й у сусідніх країнах, таких як Болгарія, Сербія, Румунія та навіть Греція. Перебуваючи під владою Османської імперії, ці країни мали менше можливостей для розвитку власного культурного життя.
Крім того, українські книги використовувалися і в освітніх закладах московського царства у XVI-XVII століттях.
Наскільки важливі ці дослідження?
Наразі науковці ретельно досліджують знайдені матеріали. Кожне джерело проходить детальний аналіз, під час якого визначається точне місце походження паперу та час його виготовлення. Найближчим часом планується видання каталогу українських стародруків, де буде представлено детальний опис кожного знайденого видання.
Окремою книгою буде опублікований козацький рукопис, який містить цінну інформацію про українську козацьку старшину. Після цього будуть опубліковані наукові статті, в яких будуть детально описані результати проведених досліджень.
«Це відкриття має надзвичайно важливе значення для відновлення нашої історії та культурної спадщини, яку протягом багатьох століть росія намагалася привласнити собі», – підкреслив Сергій Шумило.
Співрозмовники BBC, представники церковних кіл, одностайно визнають величезну цінність цього відкриття для України. Вони підкреслюють, що знахідка дозволить детальніше дослідити церковний та культурний вплив України до того, як її повністю підкорила москва у XVII-XVIII століттях.
