Слова і вірші Кузьми Скрябіна, лідера гурту “Скрябін”, досі надихають мільйонів людей. Його мудрість, щирість та чесність звучать так само актуально, як і за його життя. Кузьма Скрябін – це не просто музикант, це філософ, який своїми піснями та висловлюваннями торкався найглибших струн душі. Саме тому ми і підготували для вас найкращі вірші Кузьми Скрябіна до сліз.
10 найкращих віршів Кузьми Скрябіна
1. Буду маленьким
Сяду на вікно і подивлюся вниз,
Покличу своїх голубів і так, як колись,
Напишу і відправлю з ними довгого листа
До всіх і до нікого, і розкажу в ньому вам.
Намалюю на папері дракончиків злих
І буду з ними битися один на один.
І замок побудую собі з мокрого піска,
І тільки той не зрозуміє, хто давно вже так не вміє, бо…
Ніби близько, але так далеко.
Я дуже хотів би знову бути маленьким…
Над нами, як не дивно, небо тільки одне,
Один раз всього жити хтось придумав дурне,
Білет в один кінець нам заготований всім,
А було б дуже круто взяти і назад рванути,
Хоч то…
Ніби близько, але так далеко.
Я дуже хотів би знову бути маленьким…
Читайте також: найкращі вірші Ліни Костенко, від яких щемить в серці
2. В ліжку спав
Я опинився в морі з дикою землею разом.
На круглім клаптику пливу.
Пливу в далекі сни, над мною птахи шум дають,
Так схожий з писками людьми.
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода…
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода…
Нема нас…
Я ноги мочу у воді, шоб змити бруд великої землі.
Вже зірки видно у воді,
А я пливу в далеку далечінь, не хочу бачити притулку,
Бо вже гортала всі мене.
Я загрібав руками рідину, так схожу на прісну воду,
Відчув так дивно — мало місця.
Я в теплій ванні з шумом був, я в ліжку спав,
Я спав…
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода…
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода…
Нема нас…
Нема…
А всюди море і вода…
І тільки море і вода…
3. Вам з неба не видно
Розкидає нас в різні світа, боки,
Під фальшивий джаз ми танцюєм через роки,
Ангел скучно в такт пальцем б’є по піаніно,
Підкидає нам ролі з фільмів Тарантіно.
Не плати за мене мої рахунки,
Не ковтай за мене мої колеса,
Не мовчи за мене в мій мікрофон,
Не дивися вниз ніколи на мене…
Вам з неба не видно…
Виставляли нас ніби свої в дошку,
Завалили тест на вшивість мозку,
Вже давно забув ангел в кухні крила
І від моїх бід в бар собі пішов на пиво.
Не плати за мене мої рахунки,
Не ковтай за мене мої колеса,
Не мовчи за мене в мій мікрофон,
Не дивися вниз ніколи на мене…
Вам з неба не видно…
4. Герой
Скажи нам, хто ти? Ми мусим то знати
і своє життя тобі в руки віддати.
На полі бою сили нерівні,
Ти будеш за нас до смерті стояти.
Ти, певно, той, кому правди замало.
В старих уставах твоїх правил немає.
Ти, певно, той, чиєю кров’ю написана
пісня нашої волі.
Герой, герой, герой,
Повертайся живим!
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
Герой — ти нам потрібен живим.
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
І люди, як стіни, проти себе стояли,
Від страху смерті свою зброю стискали.
І крикнув хтось: “Гей, пустіть молодого!
Ми підем за ним — всі один до одного”.
Ти, певно, той, хто може і вміє,
Кому себе спокійно довіриш.
Ти, певно, той, чиєю кров’ю написана
пісня нашої волі.
Герой — то не той, хто летить до сонця
і, палячи крила, падає вниз,
А той, хто вернеться до людей, шоб їм
показати, куда треба йти.
Тягнися до сонця, не палячи крила,
ти нам потрібен тільки живий,
Тягнися до сонця…
Герой, герой, герой,
Повертайся живим!
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
Герой — ти нам потрібен живим.
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
5. Два озера, повні сліз
Ніби посеред неба — два озера, повні сліз.
Дуже близько до сонця, так далеко вже до землі.
Ніхто не знає змісту слів “так, як в небі”,
Ніхто не знає, тільки я — коло тебе.
Дивні рухи руками — хвилі озера, повного сліз,
Там глибоко під нами — видно нас на самому дні.
Ніхто не знає змісту слів “так, як в небі”,
Ніхто не знає, тільки я — коло тебе.
Не висихають ніколи два озера, повні сліз,
Малюють мовою світла німі зображення наших снів.
Бо дуже близько до сонця, тому далеко так до землі.
Очима кольору неба ти намалюєш знов ті самі два озера
повні сліз..
6. Велика стіна
А я живу і бачу цілий час то саме:
Стіни, а на стінах ціле місто живе.
Хмари там, дерева, тільки неба нема,
А час минає тихо, бо квадратна земля.
Велика стіна…
Стіна давно стоїть, а ми живемо, як сон.
Ті люди, шо на стінах, випадають з вікон,
Ше трохи — і я піду жити сам на стіну,
Такого тут ніде ніколи я не знайду.
Велика стіна…
7. Сам
Ше вчора ти був там, де всі.
Дивився на мене,
Такий змучений, злий,
І шось говорив.
Слова твої бились о шкло
І падали вниз, ніби мертві птахи,
Шоб лежати, як сон.
Тебе вже нема, і я
Лишився тут зовсім сам,
Стою перед зимним шклом…
Твій тато заплакав, і я
Тоже плакати хочу,
А ти сльози забрав
І свої, і мої.
Ти вже не побачиш себе,
Я знаю — ти вмер, шоб не бачити тих,
Хто тебе надурив.
Тебе вже нема, і я
Лишився тут зовсім сам,
Стою перед зимним шклом…
Тебе вже нема, і я
Лишився тут зовсім сам,
Стою перед зимнім шклом…
8. Соло
Ми з вами є на тій землі — як клавіші на піаніно.
Хтось — бемоль, а хтось — дієз, але в кінці з нас кожен — людина.
Хтось — біла клавіша, а хтось — фальшива брудна чорна нота,
Хтось завжди буде — “за”, а хтось обов’язково буде — “проти”.
Часом так є, шо хочеш заграти соло
На одній струні — знайди в собі сили скоро.
Часом так є — шо хочеш, хочеш
На одній струні — знайди в собі сили!
І хтось придумав ше до нас — шо білих клавіш трохи більше,
А чорні вище них стоять — їх зачепити пальцем легше.
І так живемо в сім октав — маестро тисне на педалі,
Хто — пан між нами, хто — пропав — вистава довга, їдем далі.
Ми — маленькі молоточки,
Ми — частинки піаніно.
Граєм міліон мелодій,
Б’єм по струнах своїм тілом.
Часом так є, шо хочеш заграти соло
На одній струні — знайди в собі сили скоро.
Часом так є — шо хочеш, хочеш
На одній струні — знайди в собі сили!
9. Не дай
He клич мене туда, там тихо й зимно.
Брехня, моя брехня солодка, як крила.
Не дай…
Не дай, шоб бачив я, як плачуть твої очі,
Не дай, шоб злий язик будив нас серед ночі.
Не клич, я не піду, бо більше не треба,
Дороги не завжди збираються в небо.
Не дай…
Не дай, шоб я лишив тебе, нам буде тяжко,
Не дай забути сни, без того жити страшно,
Не дай, шоб бачив я, як плачуть твої очі,
І не дай, шоб злий язик будив нас серед ночі.
Не йди ніде, я сплю на твоїх колінах.
Не кожен день встає сонце на стінах.
Не дай…
Не дай, шоб я лишив тебе, нам буде тяжко,
Не дай забути сни, без того жити страшно,
Не дай, шоб бачив я, як плачуть твої очі,
І не дай, шоб злий язик будив нас серед ночі.
Не дай…
10. Птахи
Раз високо в небі
Я зустрів чужих птахів.
Всі вони летіли
Звідтам, де і я хотів.
Крилами шуміли,
Наганяли дикий страх.
Потім в воду сіли
Просто в мене на очах.
І я собі захотів
Політати десь під небом.
Двоє гарних крил —
І мені вже ніц не треба.
Я собі захотів
Подивитися на люди.
З висоти птахів
Я побачив то, шо буде.
На старих деревах
Вони мають свої хати.
То не є далеко,
Та не можна їх дістати.
Вони мають крила
І не роблять зла нікому
А як стане зимно,
То летять собі додому.
І я собі захотів
Політати десь під небом.
Двоє гарних крил —
І мені вже ніц не треба.
Я собі захотів
Подивитися на люди.
З висоти птахів
Я побачив то, шо буде.
