Українська мова надзвичайно багата та колоритна, проте ми часто використовуємо запозичені слова, навіть у повсякденних ситуаціях. Візьмемо, наприклад, звуки, які видають домашні тварини. Чомусь ми говоримо, що коти “м’явкають”, хоча це не зовсім відповідає дійсності.
Мовознавиця Ольга Багній зазначає: “Мовчазна кішка небезпечніша за ту, що м’явкає. Тим більше, кішка м’явкати не може, тому що українські коти не м’явкають”. Вона пояснює, що в українській мові для опису котячих звуків є чудові відповідники: коти нявкають, нявчать або нявкотять. Ці слова точно передають звуки, які видають наші улюбленці.
Згідно з тлумачним словником, коти “літературною мовою” говорять не “м’яв” і не “мяв”, а “няв”. Крім того, коти можуть муркотіти, гарчати та шипіти.
Читайте також: мені обідно” по-українськи: 4 вирази, щоб висловити свої почуття щиро
Цікаво, що в українській абетці навіть зазначено, як саме “розмовляють” різні тварини: свині рохкають, поросята кувікають, гуси гелготять, гегають або джеркотять, ворони крякають і каркають, курки кудкудакають, солов’ї тьохкають, сороки скрекочуть, горобці цвірінькають, жайворонки, ластівки та щиглі щебечуть, їжаки чмихають, коні іржуть, жаби квакають і кумкають, великі собаки гавкають, а цуценята дзявкають (як і лисиці).
