Журавлі (Чуєш, брате мій..) – знаменита українська пісня-реквієм
Текст пісні з’явився на початку 1910-го року. У той рік в львівському тижневику “Неділя” була опублікована лірико-поетична мініатюра “Видиш, брате мій”, яка сповнена глибокої туги, що проймає душу, і відчаю за утраченою батьківщиною.
Поет Богдан Лепкий (псевдонім Нестор) створив емоційно-проникливу картину прощання журавлів із своєю рідною землею, передав почуття любові до неї та біль за її втратою. Асоціюється пісня з долею емігрантів з України, які виїздили із західноукраїнських земель (через Краків де у той час жив поет) за океан. Їх бентежила майбутня перспектива “В чужині умру”…
Брат Богдана Лепкого Лев мав здібності до музики та поетичного слова. Він під час першої світової війни написав до вірша мелодію.
На цій основі Філарет Колесса створив чотириголосний хор. Пісня поширилася серед січових стрільців. Кирило Стеценко зробив її аранжування. Інші композитори теж зверталися до мелодії цієї пісні. Спочатку пісню виконували як реквієм борцям, які загинули в бою за волю України, а згодом вона увійшла до концертних програм. Але тільки в наш час почали називати автора слів та музики. Пісня існувала досі як народна.
Легендарна Квітка Цісик – донька українських післявоєнних емігрантів із Західної України – також неодноразово виконувала цю пісню на чужині.
Адже кому, як не їй знати, що таке справжня туга за рідною землею…
