В оригіналі ця поезія не мала назви. У всіх збірках, що видавалися, вона проходить під назвою “Пророцтво 17-го року”, – пише vasylsymonenko.in.ua
Поштовхом для написання поезії, з цензурних міркувань названої “Пророцтво 17-го року”, стало потрясіння, викликане трагедією, що відкрилася перед молодим поетом на місці поховання жертв сталінських репресій у Биківні. Лише недавно факт розстрілів визнано офіційно, але місцеві жителі знали про це давно. А відомий режисер і письменник Лесь Танюк розповідав, що група молодих митців, серед яких був він сам та Василь Симоненко, побувала на початку 60-х років там, “на цвинтарі розстріляних ілюзій”, після чого і з’явився цей вірш.
“Пророцтво 17-го року”
Вірш читають: Василь Голованов, Олексій Курилко, Юрій Тира, Олександр Пікалов, Георгій Тука, Євген Нищук.