Відома українська поетеса Леся Українка, окрім того, що була феміністкою та письменницею, також захоплювалася збиранням фольклору. Часто вона наспівувала зібрані нею мелодії, а один із записів, зроблений у 1908 році, зберігся до наших днів. Завдяки цьому запису ми можемо почути голос цієї видатної культурної діячки.
У цій справі їй допоміг фонограф Томаса Едісона – перший прилад для запису та відтворення звуку. Як зазначає мистецтвознавець та блогерка Софія Безверха (krapka.krapka), цей єдиний запис голосу Лесі Українки був пробним перед початком закарбовування десятків пісень на спеціальний металічний барабан.
Фонограф Лесі Українки та пошкоджений запис
Фонограф, який використовувала Леся Українка для запису фольклору, складався з металевої труби та провощеного валика. Звук записувався на валик за допомогою голки. За допомогою фонографа Леся Українка створила аудіозапис народної пісні “Ой, заїхав козак та з Україноньки, одмовив дівчину та й од родиноньки…”.
Цікаво, що трохи збитий звук на записі був наслідком свідомого пошкодження валика Лесею Українкою.
“Леся спеціально пошкодила валик із власною піснею щоб її не почули”, – повідомила мистецтвознавець та блогерка Софія Безверха.
Історик Олександр Алфьоров про запис “Проби валька” Лесі Українки
Історик Олександр Алфьоров стверджує, що запис “Проби валька” Лесі Українки дійсно був пробним. На самому валику письменниця зазначила “проба валька”, а наступні два музичні твори приписала кобзарю Гончаренку, голос якого мали б записувати.
Після запису голосу кобзаря Гончаренка Леся Українка, яка написала “пробу валька”, закреслила цей запис, щоб на нього не звертали увагу.
Вона пояснила це в листі до Філарета Колесси, одного з організаторів запису фольклору. У листі вона написала: “Проба № 10 не належить Гончаренкові й не має значення. То пробована якість валька”.
Таким чином, “проба валька” не є остаточним твором Лесі Українки. Це лише чернетка, яка не призначалася для публічного прослуховування.
