На кручі ділянку землі над театром для будівництва вважали непридатною, тому з аукціону продали її за низькою ціною. Автором Будинку з химерами є архітектор з Польші Лешек Дезідерій Владислав Городецький. Елементи декору належать скульптору Еліо Саля.
За однією з версій архітектори В. Леонтович, О. Кобелєв та В. Городецький, знаючи про непригодність цієї ділянки, в 1902 році уклали парі: Городецький на схилі горба пообіцяв за два роки збудувати будинок.
Після закінчення будівництва Городецький сказав, що його будинок дійсно дивний, тому люди, проходячи повз нього, будуть зупиняти свій погляд на ньому.
Свій будинок Городецький побудував у стилі модерн. Будівництво тривало з 1902 по 1903 роки: один рік будували сам будинок і два роки проводили внутрішнє та зовнішнє оздоблення. Це перший у Києві будинок, який побудовано з використанням цементу. Цей проект також слугував ще й рекламою цементу, який промисловець Ріхтер поставляв для будівництва.
На глибину п’яти метрів для основи будинку на пагорбі вбили понад 50 паль з бетону. Зі сторони Банкової будинок має 3 поверхи, шість від театру ім. Франка.
Оформлення будинку унікальне. Фасад прикрашено скульптурами дельфінів, орлів, жаб, величезним лататтям; змії і крокодили зачаровано застигли в русі, по колонах біжать ящірки, верхи на рибі скаче русалка, голови антилоп і носорогів з цікавістю спостерігають за перехожими; хоботи слонів виконують роль водостоків.
У оренду здавали шість квартир. Квартира Городецького була на першому поверсі. Кімнати розташовані таким чином, що перші промені сонця світили у вікна покоївок і куховарок. Сонце в кабінет Городецького заглядало ближче до полудня, у вітальню наприкінці дня.
Для мешканців влаштували комфортні умови. Ліворуч від центрального фасаду спорудили альпійську гірку з фонтаном. На нижньому поверсі були зроблені виходи у внутрішній дворик. Біля будинку був садок, в якому знаходився хлів для корови: кожен мешканець будинку мав змогу випити кави зі свіжим молоком.
Примхливий внутрішній декор також вироблений в стилі модерну. На стінах кімнати центрального входу – розписи підводного світу. В центрі стелі – оригінальна ліпнина спрута (гіпс), щупальця якого спускаються до самих стін. Виконані вони у вигляді різнокольорових морських зірок, мушлей, водоростей, вкритих шаром перламутру. Копію люстри з перламутру та гіпсових елементів відновили за фотографіями.
Частину будинку ліворуч від кімнат родини Городецьких, сходи, які ведуть нагору, під час реставрації також відновлювали за фотографіями Городецького. У 2-й половині ХХ ст. частина приміщень втратила декор, була лише відремонтована без реставрації. Зараз у колишній вітальні знаходиться малий зал для переговорів, ознакою якого є ліпнина з гірлянд рожевих, білих та ніжно-зелених ірисів.
Стіни цього залу прикрашає мисливська атрибутика, висять оленячі роги. Старовинні груби облицьовані кахлем рідкісної краси. Усі печі справні, але зараз в будинку функціонує централізоване опалення, тому печі не використовують.
В їдальні – великі роги лося, ліпнина зображує всіляку городину (часник, артишоки, буряк та ін.). Посуд та картини не збереглися, зараз кімнати прикрашені музейними експонатами. З вітальні ведуть сходи з білого мармуру. Зберіглися сходи, поруччя і гіпсовий декор: балясини – орлині лапи з пазурами, на стінах підбитий олень, заєць, гірлянди з куріпок і ялинкових шишок. На сходах ще при Городецькому між четвертим і п’ятим поверхами було встановлено електричний світильник – гігантський сом (він працює й зараз).
Цікаво, що будинок зовні прикрашають ще живі тварини, всередині всі тварини – здобич мисливця. Городецький потім придбав поруч ще одну ділянку для зведення іншого будинку, але пристрасть до полювання закинула його в Сафарі в Кенії (Африка), коштувало це чимало. В 1912 р. Городецький заклав Будинок з химерами Київському суспільству взаємних кредитів. Повернути будівлю вже не зміг.
В 1913 р. Будинок з химерами придбав агент французького консульства в Києві Данило Балахівський. Після Жовтневої революції і до Другої світової війни Будинок з химерами був комуналкою для представників інтелігенції, які шанобливо ставилися до майстерності архітектора. У ці роки будинок майже не постраждав. Після війни будинок став лікарнею ЦК КПУ. Усі стіни пофарбували олійною фарбою, у деяких кімнатах до 16 шарів. Медична апаратура створювала вібрації і в стінах з’явилися глибокі тріщини. Нижні поверхи засипали землею. З фасаду будинку почали валитися цементні прикраси.
Коли Маріїнський палац – резиденцію Президента України закрили на реставрацію, перенесли її до будівлі Городецького на Банковій. В 2003-2004 роках відбувалася реконструкція будинку, яка коштувала 30-40 млн. гривень. Відновлено внутрішній інтер’єр будинку, паркет, розпис. Скульптури з фасаду заповнили цементом зсередини та вкрили спеціальною захисною фарбою від впливу атмосферних явищ. Укріпили стіни з використанням сучасних технологій.
Будинок з химерами придбав статус Малої резиденції Президента України. На базі Будинку з химерами працює музейно-культурний центр «Шедеври мистецтва України». Серед експонатів – предмети декоративно-прикладного мистецтва, мальовничі полотна, скульптури, «Острозька Біблія»
Івана Федорова 1581 р., бронзовий посуд 16 ст. до н.е. та інші раритети.
Музей проводить чотири екскурсії по суботах за попереднім записом. Деякі мешканці Києва розказують іншу трагічну історію Будинку з химерами. Кажуть, що Городецький побудував будинок на згадку про свою доньку, яка утопилася від нещасної любові. Буцімто батько від горя спорудив цей склеп. Але донька Городецького прожила довге життя. Ще існує один міф про те, що автор проекту не Городецький, а інженер Микола Добачевський. Доказів цього немає, усі креслення підписані саме Городецьким, ім’я якого вже засвітилося у більш ранніх роботах.
