Автентичні помешкання українців як окремий пласт культури (відео)

Українська хата – маленький всесвіт

Зрубна хата. Закарпатський музей народної архітектури та побуту

 

Народна архітектура ‒ це галузь культури, яка поєднує раціональні знання та навички в сфері будівництва, а також традиції й вірування народу, пов’язані з житлом і поселенням людини. Будівельні матеріали залежали від природно-кліматичних умов. Якщо на півночі України зазвичай будували з дерева (зрубу), то в центральних і південних частинах країни (лісостепова та степова зони) звичним матеріалом була глина. Покрівельним матеріалом для більшості територій слугувала солома, в Карпатах та деяких районах Полісся для цього використовували дерево (дранку). Класичні українські хати буди досить простими за своїм плануванням.

Пасіка. Національний музей народної архітектури та побуту

Інтер’єр хати рибалки. Національний музей народної архітектури та побуту

Ще в першій половині ХІХ століття поширеними були двокамерні житла (хата + сіни), а вже наприкінці століття ‒ трикамерні (хата + сіни + комора). Всередині хати містилися прості меблі та начиння, необхідні для життя родини. Центром внутрішнього приміщення хати була вариста піч, по діагоналі від печі розташовували парадний кут (покуть, Божий кут), під ним стояв стіл та лави. Спала родина на дерев’яному помості (піл) та на печі. Усі необхідні для щоденної роботи знаряддя праці тримали в сінях та коморі. Крім хати, в селянському дворі були інші споруди господарського призначення: колодязь, стайня для худоби, надвірна комора, стодола для зберігання зерна. Зазвичай споруди у дворі розташовувалися хаотично, проте в деяких регіонах існувала традиція будувати всі споруди в один ряд (Бойківщина, Лемківщина, Полісся) та по периметру, зокрема відомими є гуцульські ґражди.