Володимир Мономах: умілий політик і письменник на троні

Життя та спадщина київського князя Володимира, прозваного Мономахом

19 травня 1125 року неподалік від Переяслава помер князь Володимир Мономах. Він був похований у Софійському соборі в Києві, біля свого батька Всеволода Ярославича. Володимир Мономах прожив довге життя і залишив після себе значний слід, в тому числі і на українських землях.

Правління Володимира Мономаха стало епохою небувалого піднесення для Києва і всіх підконтрольних йому земель. Володимир проявив себе і як умілий полководець, і як розважливий політик. Не перебільшенням буде сказати, що політиків такого рівня нам дуже не вистачає саме зараз, коли Україна знаходить в складному становищі. Про життя та спадщину князя сьогодні і поговоримо.

Походження

Батьком Володимира Мономаха був князь Всеволод Ярославич, четвертий син Ярослава Мудрого. Якщо вірити «Повісті временних літ», то з усіх інших синів саме Всеволода Ярослав більше всіх цінував і вважав гідним зайняти його місце. Після смерті Ярослава Всеволоду дісталися Переяслав та ростовські землі, але державою вони з братами Ізяславом Київським і Святославом Чернігівським домовились правити спільно.

Всеволод Ярославич, батько Володимира

Але мирно брати співіснували недовго. Спочатку з іншими розсварився Ізяслав, коли у 1073 році був звинувачений в переговорах з поляками та іншими князями. У 1076 році помер Святослав, Ізяслав вирішив за допомогою поляків взяти в руки повну владу. Всеволод прийняв мудре рішення не воювати з братом і віддав йому Київ без бою, а сам сів княжити в Переяславі. Пізніше в бою загинув Ізяслав, і 1078 року Всеволод остаточно сів на київський престол. До речі, він був першим київським князем, який мав титул «князя всієї Русі».

Матір’ю Мономаха була дочка візантійського імператора Костянтина IX, від якого Володимир і отримав своє прізвисько. Інших дітей у Костянтина не було і на ньому Македонська династія обірвалася, так що можна зробити висновок, що мати Володимира Мономаха була незаконнонародженою.

Точне її ім’я невідоме, в різних джерелах згадуються різні імена: Анна, Марія, Ірина, Феодора, Анастасія. Але з упевненістю можна сказати, що це була гарна жінка, дуже схожа на свого батька Костянтина: струнка і блакитноока, з густими рудим волоссям. Вона померла зовсім молодою у 1067 році, а Всеволод Ярославич одружився вдруге.

Поки був живий старий князь, Володимир брав активну участь у військовому та політичному житті країни. У 1078 році отримав в своє розпорядження Чернігів, який вміло захистив від всюдисущих половців два роки потому. Пізніше придушив повстання в’ятичів, провівши два успішних похода.

У вирі інтриг

У 1093 році князь Всеволод помер. Володимир міг розпочати відкриту боротьбу за київський престол, але вирішив цього не робити. Адже за законом престол належав не йому, а його двоюрідному братові Святополку – синові загиблого Ізяслава Київського. «Якщо сяду на столі батька свого, то буду воювати зі Святополком, так як стіл цей був його батька», – сказав тоді Мономах.

Але при цьому втрачати свій вплив у країні Володимир не збирався. У 1097 році він став фактичним правителем Смоленська, а в 1102 року не дав замінити свого сина Мстислава на новгородському престолі. За традицією в Новгороді мав сидіти старший син київського князя, тобто в даному випадку – Святополка. Але Володимиру вдалося переграти свого кузена і зберегти Новгород за Мстиславом.

Протягом довгих років Володимир був головним натхненником війни з половцями. Половці були серйозною військовою силою і грали серйозну роль в міжусобицях місцевих князів, укладаючи союзи то з одними, то з іншими. Саме Володимир став автором ідеї спільної війни проти половецьких ханів, розбитих в результаті на Сутені у 1103 році і на Сальниці у 1111 році.

Князь київський

Після смерті Святополка Ізяславича в 1113 році в Києві почалося повстання. Повсталий народ почав громити садиби купців і єврейські будинки. Київське боярство, яке не мало можливості покласти цьому край самостійно, закликало на княжіння Володимира. Перший раз Мономах відмовився, але коли стало зрозуміло, що в ході повстання від міста може нічого не залишитись, вирішив все-таки осісти в Києві.

Володимир Мономах

Насамперед Володимир поліпшив становище бідноти, щоб уникнути нових повстань. «Статутом Володимира Мономаха» і «Статутом про різи» він обмежив прибуток лихварів, ввів чіткі умови використання праці холопів та закупів.

Період князювання Мономаха запам’ятався сучасникам як час стабільності і економічного зростання. Багато проблем, що виникали між князями різних земель, Володимир вирішував за допомогою династичних шлюбів. Грав роль і його величезний особистий авторитет, який він завоював під час війни з половцями. Саме за Володимира Мономаха остаточно стали залежні від Києва Волинь та Мінське князівство. А половці були змушені відкочувати далеко за Дон.

До речі, першою дружиною Володимира була Гіта Уессекська, дочка знаменитого англосаксонського короля Гарольда Годвінсона, який вигнав вікінгів з Англії. Після смерті батька в битві при Гастінгсі, коли влада в країні перейшла до Вільгельма Завойовника, Гіта втекла у Центральну Європу, потім жила в Данії у свого дядька, короля Свена Естрідсена. Він, судячи з усього, і видав її заміж за Володимира Мономаха.

Спадщина

Володимир відзначився не тільки успішними походами та успіхами в політичних справах. Князь мав пристрасть до письменництва і залишив після себе кілька літературних джерел.

«Повчання Володимира Мономаха» називають першою світською проповіддю, тобто християнським текстом, написаним не священнослужителем. У ньому Мономах міркує про моральність, християнські чесноти і дає настанови своїм дітям. «Статут Володимира Мономаха» – це законодавчий текст, який увійшов до розширеної редакції «Руської правди». З точки зору моралі того часу, «Статут» вийшов документом дуже прогресивним.