Ресурс uaua.top пропонує вашій увазі п’ять найцікавіших легенд про козаків!
Легенда про кобзаря-козака
Відійшов у світ інший старий кобзар, а його душа полетіла високо до хмар. По одну сторону небесних воріт стали Ангели Пречисті, а по іншу — Сили Нечисті.
От злі демони й кажуть, що заберуть кобзаря до пекла, оскільки за молоду він багато людей порубав, багато крові пролив та сліз пустив.
Ангели ж заступились за чоловіка, не хочуть віддавати душу кобзаря Силам Нечистим. Козак ніколи не вбивав невинних, лише чесно боровся за свою рідну землю. Тому Ангели хочуть забрати його душу до Раю.
Аж тут душа кобзаря заговорила:
“Моя душа вільна, вона ніколи не була чиясь і не належить нікому! Моє безсмертя в кобзі! Я буду оживати кожного разу, коли хтось заграє на її струнах!
Після цих слів душа відлетіла. Так і літає вільною, мов птах…
Хто знає, можливо, вона і зараз відгукнеться, коли зазвучить мелодія на кобзі.
Легенда про Меч Єдності
Після знищення Січі козаки розійшлися різними шляхами. Проте домовились, що коли вони знову зберуться, ковалі з їхніх шабель почнуть кувати Меч Єдності. Це буде довгий процес, адже з часом будуть додаватись нові й нові шаблі, від козаків, що здалеку йтимуть. З-під величезних ковальських молотів будуть летіти іскри, а печі будуть червоніти від гарячого металу.
Злі сили будуть заважати, пропонуючи золото, владу та славу, але ковалі не здадуться, продовжуючи свою справу.
Коли Меч Єдності буде готовий, козаки зберуться разом, піднімуть мечі та воскресять Козацьку Матір-Січ!
Легенда про чуб козака
Козацький чуб – це знаний символ відваги, мужності і готовності до смерті захищати рідну землю.
Цю зачіску також називали оселедцем або чуприною. Чуб можна було вистригти лише після посвяти в козаки. Тобто після першого бою, або морського походу чи після проходження всіх випробувань. Закладали оселедець завжди за ліве вухо. Джури, боягузи і селяни не мали права носити таку зачіску. А для козака обрізання оселедця було справжньою ганьбою.
Згідно з легендою, козаки відрощували свій чуб не просто так!
Бо саме тримаючи козака за оселедець, Господь міг витягти його з пекельного бою чи забрати на небеса, якщо його час настав.
Так звучало питання до козака: «Чому у вас гола голова, а зверху чуприна?»
Питалися в козака: «Що то за причина,
Що у вас гола голова, А зверху чуприна ?»«А причина то така: як на війні згину,
Мене ангел понесе
В небо за чуприну»
Як Іван Сірко переміг татар
Колись давно, коли Іван Сірко був кошовим отаманом Запорозької Січі, запорожці вирушили в похід. Татари дізналися про це та напали на Січ, поневолюючи християн. Полонені страждали та падали з ніг, але татари були жорстокими і підганяли їх батогами вперед.
Сірко вирішив визволити полонених і вирушив у погоню за татарами. Коли отаман зрозумів, що татар було занадто багато, він вирішив використати хитрість. Бо розум переможе силу.
Зупинивши коня, він велів його козакам чекати. Сам же Сірко перетворився на хорта і побіг до татар. Татарам сподобався хорт, і вони нагодували Сірка в образі тварини.
Сірко-хорт дочекався, коли татари захочуть відпочити, та й нагнав на них сон. Знову перетворившись на людину, Сірко визволив полонених. Татар знищив та й до козаків повернувся!
Легенда про скарби козацькі
Колись давно, коли походи козаків один за одним закінчувались тріумфом, нагромадилася сила-силенна скарбів, золота та трофеїв.
У кожного козака обов’язково була власна скарбця грошей, здобутих під час походів, яку він тримав у надійному сховищі. Також існувала окрема спільна казна Запорізького війська. Після завершення походу козаки чесно ділили роздобуте, а спільну казну ховали на дні Дніпра.
Коли Катерина 2 Січ зруйнувала, козаків було переселено. Але вони не забрали з собою скарби, вірячи, що скоро повернуться.
Козаки доживали своє життя в різних куточках країни, проте дітям своїм та внукам з уст в уста переповідали про те, які скраби і де заховано.
Пройшли століття з часу славних походів та бурхливого життя Запорізького війська, але легенди про скарби Війська Запорізького збереглися до наших днів.
І досі є охочі знайти золото та здобутки славетних козаків на дні Дніпра…
