5 січня 1994 року пішов із життя Пінхас Векслер, відомий широкому загалу як Петро Вескляров та улюблений усіма дітьми дід Панас. Нетипова зовнішність та володіння українською мовою стали для нього справжнім порятунком у складні часи.
Під час німецького полону в 1941 році, аби врятувати життя, він був змушений змінити своє прізвище. Ці ж особливості допомогли йому виділитися серед понад 200 претендентів на роль оповідача вечірніх казок для дітей.
Без формальної акторської освіти, Петро Вескляров здобув неймовірну популярність завдяки своєму таланту, щирості та любові до дітей. Його образ діда Панаса став символом доброти, мудрості та української культури для багатьох поколінь.
Давайте згадаємо його яскраву творчість та внесок у розвиток українського телебачення.
“Вмощуйтеся зручненько та слухайте уважненько”
Зі шкільних років хлопець був активним учасником драмгуртка. Його талант не залишився непоміченим, і вже в 18 років його запросили до професійного театру. Війну він провів у складі похідного театру Південно-Західного фронту. Після війни, через певні обставини, Вескляров переїхав до Луцька, де працював в обласному драмтеатрі.
У 1958 році розпочався новий етап його кар’єри – кінематографічний. Лише за три роки він зіграв у 14 фільмах. Загалом, у його фільмографії близько півсотні кінострічок, серед яких такі відомі, як “Олекса Довбуш”, “Лісова пісня”, “Кров людська – не водиця” і “Вій”.
Однак, справжню популярність йому принесла роль діда Панаса. У 1962 році, шукаючи додатковий заробіток, Петро Вескляров отримав цю роль, яка стала основною в його житті.
“Спи, мій маленький, цить, зайчик сіренький спить”
Спочатку планували лише замінити ведучого популярної дитячої радіопередачі “Казки дідуся Панаса”, яка існувала в Україні з 1954 року. Ця передача була унікальною для всього Радянського Союзу, адже аналогічні програми з’явилися в москві лише через десять років і відразу на телебаченні.
Проте образ діда Панаса, створений Петром Вескляровим, швидко завоював серця глядачів. Незабаром його почали запрошувати на телебачення, і він став бажаним гостем у багатьох українських родинах. Передача “На добраніч, діти” з дідом Панасом виходила щоп’ятниці о 20:45 і була дуже популярною серед дітей.
Протягом двадцяти років Петро Вескляров у своїй власній вишиванці розповідав дітям різноманітні казки: народні, авторські, часто імпровізуючи. Одна з найвідоміших його примовок “Спи, мій маленький, цить, зайчик сіренький спить” мала менш відоме продовження, яке цензурували. Повне звучання цієї примовки відображало складні часи, в яких жила країна.
Ось повна версія примовки: “Спи, мій маленький, цить, зайчик сіренький спить. Тільки твій татко не спить, вийшов на варту в цю мить. Злий ворог метнувся назад. Що ж ти прокинувсь? То сад. Сад молоденький шумить. Спи, мій маленький, цить”.
“Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець!”
Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець! Хоча Петро Вескляров не залишив після себе мемуарів, а відеозаписів з його участю збереглося небагато, образ діда Панаса продовжує жити в народній пам’яті. Його ім’я обросло безліччю легенд і анекдотів.
Дід Панас був яскравим патріотом. Він завжди з’являвся на екрані у вишиванці і принципово говорив українською мовою, жартуючи, що так і не зміг вивчити російську. Були випадки, коли він приходив на зйомки в не зовсім тверезому стані, через що замість нього в ефір випускали мультфільми.
Однією з найвідоміших фраз, приписуваних дідові Панасу, є “Отака х*ня, малята”. Хоча документальних підтверджень цьому немає, ця фраза стала популярним мемом і використовується в різних контекстах. Образ діда Панаса надихає художників, письменників і дизайнерів. Його ім’я стало брендом, а нік “дід Панас” популярний у соціальних мережах.
Таким чином, дід Панас, незважаючи на те, що давно пішов з життя, продовжує бути актуальним і сучасним. Його образ є символом української культури і національної ідентичності.
