Зараз молоді мами часто чують різні поради від старших жінок щодо виховання й плекання дітей. Деякі з них здаються ну зовсім абсурдними. Ми звикли, що певне твердження повинне мати аргументоване раціональне пояснення. Натомість для цих жінок, як і для наших пращурів, головним аргументом є багатовікова традиція. Які ж були цікавинки у процесі виховання дітей нашими пращурами?
Найперше звернемо увагу на ті традиції, які повинні були сприяти майбутній красі малечі:
- Наші пращури вірили, що одразу ж після народження тіло дитинки потребує “дороблення”, тому повитуха стискала легені, голову немовляті, притискала носик, приплескувала та витягувала всі частини тіла дитяті.
- На Галичині вірили, що потрібно облизати обличчя дитині, особливо дівчинці, щоби була красива.
- На Бойківщині після купання личко немовляті змащували маслом (пережарювали свіжу сметану), щоби було білим.
- Перша купіль на тій же Бойківщині виглядала так: сюди вкидали зерно, щоб новонароджений завжди мав хліб; горох, щоби був кучерявий; ромашку, щоби був рум’яний; голку дівчаткам, щоб гарно вишивали; свердло хлопчикам, щоб уміли майструвати.
Також були обряди, які повинні були впливати на розвиток дитини:
- Щоб дитина пішла, проводили обряд “перерізування пут”: мати рукою або ножем тричі проводила між ніжками немовляти.
- Обряд подолання дитячої “сліпоти” полягав у тому, що через день після хрестин приходили гості, щоби “продирати дитині оченята”. Відбувалось це наступним чином: просто під час гостини бажали, щоб дитина бачила.
- Немовляті не стригли волосся до року, бо вірили, що інакше дитина виросте тупою, недорозвинутою; а ще, що волосся ростиме погано й болітиме голова. Волосся стригли на перший День Народження, вірячи, що дитина буде щасливою й успішною. Натомість бойки не стригли дітей до семи років, переконуючи, що перше волосся акумулює життєву силу, яка необхідна для подальшого її розвитку.
- Коли випадали молочні зубки, то їх викидали за піч мишці, приказуючи: “На тобі кістяного зуба, а мені дай залізного!”.
Були перестороги й щодо обряду хрещення:
- Бойки хрестили дитину на другий-третій день після народження, щоб не чіплялось нічого нечистого.
- Матір “вводили в церкву” через місяць після пологів, а доти вона не повинна була покидати своє подвір’я.
Обереги для дитини
Пращури сприймали малу дитину як таку, що постійно потребує захисту, в тому числі й від негативу цього світу. Саме тому створювали обереги дитині чи здійснювали певні обряди, які повинні були уберегти малюка:
- На Бойківщині вірили, що дитина погано спатиме, коли: виллють її купіль ввечері, щось дадуть/позичать ввечері з хати, залишать на ніч на дворі випраний одяг.
- Як оберіг бойки чіпляли червону стрічку на розі хати.
І цікаве на завершення:
- Ім’я дитини часто відповідало імені бабусі/дідуся, зокрема на Бойківщині. Байстрюків називали негарним іменем або таким що не вживалося в селі.
- На Бойківщині, коли часто помирали діти у сім’ї, то здійснювали наступний обряд: новонароджену дитину з такої сім’ї нібито продавали жінці, у якої діти народжувалися здоровими.
- Дитячим возиком у ХІХ – І пол. ХХ ст. на тій же Бойківщині можна вважати кобелю – це був виплетений з обчищеної лози кошик із ручками посередині.
Джерело: uamodna.com
