4 січня 1938 року у Томську розстріляли українського археолога та мистецтвознавця Миколу Макаренка.
Він відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві.
Після перенесення 1934 року столиці УСРР з Харкова до Києва у ньому планувалися архітектурні зміни.
Для будівництва нового “урядового радянського центру” вирішили знести Софійський собор, Михайлівський монастир та Трьохсвятительську церкву. Потім Софію вирішили залишити.
На місці монастиря і Трьохсвятительської церкви більшовики хотіли збудувати палаци Раднаркому та ЦК КП(б)У. Між ними мали поставити велетенський пам’ятник Леніну.
Макаренко засудив це рішення. Він надіслав телеграму з критикою проекту Йосипу Сталіну, ходив до секретаря Київського обкому КП(б)У Павла Постишева. Йому всі відмовляли.
26 квітня 1934 року Макаренка заарештувало ГПУ. Його звинуватили в участі у контрреволюційній організації. На 3 роки Миколу Макаренка засудили до заслання у Казань. Там він працював у бібліотеці Казанського університету, викладав історію мистецтв у Казанському художньому технікумі. 24 квітня 1936-го його заарештовує НКВД.
“За приналежність до контрреволюційної фашистськи налаштованої групи, систематичне проведення антирадянської агітації серед колег і студентів”, – йшлось у вироку. Вченого відправили до виправної колонії у Томську.
У таборі його арештовують за участь у монархістській організації “Союз порятунку Росії” і засуджують до розстрілу.
