“Так їх у ямі двох і засипали землею, мертву і ще живу”: Мирослава Барчук спогадом бабусі закликала проростити “Зерна пам’яті”

Мирослава Барчук
журналістка, телеведуча

“Умерла наша родичка Харитина Осташко. І ще було кому її поховать. Бо люди у селі мерли цілими сім’ями, і тіла валялися по три дні, бо не було кому яму викопать.
То як Харитина вже вмерла, сусідські дівчата прибігли і кажуть її рідним: «Не ховайте вашу маму поки. Ось наша теж помирає, а підводи у нас нема, щоб довезти на кладовище. То візьмете і нашу вже заразом».
Тоді поклали на підводу на рядно мертву Харитину і напівживу маму тих сусідських дівчат. І коли підвода гицала по дорозі, то видно було, що та жінка ще жива, вона кліпала очима. Але старалась замружувати очі, ніби вона вже мертва, щоб дітям легше було…
Так їх у ямі двох і засипали землею. Мертву і ще живу”.

Це розповідь моєї бабусі Федори Крюкової (на фото) 1914 року народження, дівоче прізвище Осташко.

Це Кіровоградщина, Онуфріївський район, село Попівка.

Мама 1996 року встигла записати відео бабусиних свідчень про Голодомор 1932-33:

Сьогодні я зайшла на краудфандингову платформу “Зерна правди”, де збирають гроші на Музей Голодомору. Там закладена вражаюча метафора. Коли ти жертвуєш будь-яку суму на Музей, ти клікаєш на зернину і

ПРОРОЩУЄШ З-ПІД ЗЕМЛІ ПАМ’ЯТЬ ПРО КОНКРЕТНУ ЛЮДИНУ,
ЩО ЗАГИНУЛА В РОКИ ГЕНОЦИДУ-ГОЛОДОМОРУ:
РОДИЧА, ЗЕМЛЯКА ЧИ БУДЬ-ЯКЕ ПРІЗВИЩЕ З МАРТИРОЛОГУ.

Я проростила зернину памяті про ту чиюсь маму, яку закопали живцем у 1933 році.

Джерело: novynarnia
“Так їх у ямі двох і засипали землею, мертву і ще живу”: Мирослава Барчук спогадом бабусі закликала проростити “Зерна пам’яті”
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть "Ctrl+Enter"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: